Українська художня проза

Номер стенду: В4.18

Роздобудько І. Зів’ялі квіти викидають : роман / Ірен Роздобудько. — 2-ге вид., доп. — Київ : Нора-Друк, 2017. — 288 с. : іл. — серія «Читацький клуб».

Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це — історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів. Все життя ці актриси запекло ворогували між собою, адже були суперницями в коханні до чоловіка, який виявився не вартим любові та самопожертви. І тільки наприкінці життя обидві зрозуміли, що могли б бути… найкращими і найвірнішими подругами.
Молода головна героїня роману так само переживає особисту драму, але завдяки мудрості своїх підопічних усвідомлює, що життя, яким би воно не було, — прекрасне, його не варто марнувати на тимчасову метушню. І… стає переможницею престижного європейського кінофестивалю. Сентиментальна історія з глибоким підтекстом, притаманним творчості Ірен Роздобудько.

Ціна: 120 грн

Найбiльший, найяскравiший спогад-спалах мого дитинства — фотель-гойдалка. Найпекельнiший — з усього, що було потiм, — Леда Нiжина! Хоча, звiсно, пригод i халеп було безлiч. Але фотель, котрий я, трирiчна, побачила на ярмарку посеред майдану якогось маленького провiнцiйного мiстечка, — велике крiсло, нiжки якого сполучала вигнута дугою перетинка, i ця розтриклята Леда нинi перевершують усi спогади про мої колишнi трiумфи i трагедiї, смерті та вiйни, чоловiкiв та коханцiв, батькiв i ненароджених немовлят, про дiаманти i бруд пiд нiгтями, крем-суфле i перемерзлу солодку картоплю, парфуми вiд Шанель (до речі, iз цією неперевершеною жінкою — Коко — ми їли молюски в «Куполi») й огидне мило фабрики «Червонi вiтрила».