Новини

Буккросинг – одне з популярних сучасних хобі, яким кілька десятків років тому заразились в Україні.  Ми обійшли декілька відомих буккросерам місць у Києві, щоб з’ясувати, чи знайшов буккросинг у нас достатньо своїх прихильників, і яке він посідає місце у житті сучасних книголюбів.

Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3

Одне з найпопулярніших місць київських буккросерів – напевно, через те, що місцева полиця з’явилася тут з першого дня роботи книгарні. Ось що розповіла про її роботу Катерина, адміністраторка магазину:

 «Люди доволі активно користуються нашою полицею. У нас є свої постійні читачі, яких ми вже добре знаємо. Часом люди приходять, не знаходять того, що їм потрібно і йдуть ні з чим, але потім знову повертаються»,  – розповідає Катерина, адміністраторка магазину. За її словами, великим попитом тут користується класична та сучасна проза, а також різноманітні збірники поезій.

Кав’ярня «Кавоман», підземний перехід по вул. Хмельницького, біля ЦУМу

Виявилася однією з найактивніших точок буккросингу у Києві, незважаючи на те, що існує вона лише з вересня. Тут можна знайти як сучасну українську та світову літературу, так і класику на кшталт збірки афоризмів давніх філософів.

 «Наша полиця живе своїм власним життям, – радо поділилася з нами продавчиня Оксана. – Удень приходить десь по троє людей, іноді – більше. Часом люди заходять, навіть не вітаючись, і цілеспрямовано рушають до полиці. Буває, що людина не має при собі книги на обмін, але дуже хоче щось взяти почитати – я ніколи нікому не відмовляю».

Книгарня «Смолоскип» на вулиці Межигірській, 21

Книгарня, що спеціалізується на україномовній літературі художнього та гуманітарного спрямування, приваблює як широким асортиментом книжок, так і полицею для буккросингу, що розташована у самому центрі магазину між двома м’якими кріслами для відвідувачів.

«Наша полиця існує вже кілька років, – коментує Микола Леонович, працівник книгарні. – Вибір книжок дуже різноманітний: багато фантастики, сучасної української літератури. Але, на жаль, є така тенденція: люди одразу «вигрібають» варті уваги книжки, натомість залишають якісь видання радянських часів, що завалялися вдома. У нас є «постійні відвідувачі», котрі регулярно залишають усілякий мотлох на кшталт старих газет або посібників із давно застарілих комп’ютерних програм. Чи вони справді не розуміють сенсу буккросингу, чи просто користаються з можливості обміняти непотріб на щось цікаве…»

Бар «Барабан», вулиця Прорізна 4а

Тут знайдете оригінальну полицю для буккросингу – вона розташована просто на чорному піаніно. Її особливість у великій кількості літератури іноземними мовами, багато англійською. За словами адміністратора, це є «фішкою» цієї полиці, котра вже має свою історію: «Наш бар відкрився лише у вересні, але полиця була тут раніше, ще за попередніх власників. Раніше люди обмінювалися книгами активніше – зараз ми спостерігаємо певне затишшя, але часом так буває».

Магазин «Sister’s», Прорізна, 10

Ще одна полиця для буккросингу, розташована на піаніно – на цей раз, на білому. Великий вибір книжок для обміну – зокрема тут є фантастика та детективи.

«Полиця для буккросингу існує у нас з моменту заснування – це близько 3-х років. – розповіла нам продавчиня Саша. – Ми пробували різні варіанти її розташування: колись у нас був навіть найекстремальніший буккросинг у місті – за книжкою потрібно було дертися на висоту, долаючи перешкоди. Але зараз ми зупинилися на варіанті з піаніно – на нашу думку, це найкраще. Буккросери у нас досить активні, майже щодня хтось приходить обмінюватися».

Квартира-музей Павла Тичини, вул. Терещенківська, 5

Справжній скарб для буккросера: тут під буккросинг виділено цілу кімнату, заповнену книжковими стелажами з найрізноманітнішою літературою: світова та українська класика, сучасна проза та поезія, наукова та спеціальна література, книжки іноземними мовами – все, що забажає душа. Адміністраторка музею повідомила, що це – результат тривалої підготовки.

 «Буккросинг у нашому музеї існує з березня, але перш, ніж розпочати це, ми спеціально збирали книжки, заохочували людей підтримати нас у цій справі. Ми маємо сторінку у фейсбуку, присвячену буккросингу в музеї Тичини – там регулярно висвітлюються події, котрі у нас відбуваються. Також ми окремо збираємо дитячі книжки, які потім передаємо для дітей-сиріт»,  – розповіли в музеї.

Букарня «Бабуїн», вулиця Симона Петлюри, 10

Добре знайома киянам, котрі люблять цікавий культурний відпочинок. Окрім великої кількості книжок, які можна почитати або придбати, тут є декілька полиць, призначених для буккросингу, на яких можна знайти літературу будь-якого спрямування – від сучасної прози до підручника з експериментальної психології.

 «Буккросинг у нас існує приблизно з літа 2011 року, – розповіла Саша, координатор проектів у «Бабуїні». – Люди користуються нашими полицями досить активно, у попиті англомовна література – для тих, хто вивчає мову, займається у розмовних клубах. Іноді люди випадково знаходять у нас щось цікаве для себе, не маючи нічого на обмін, і дуже просять позичити, обіцяють повернути – у таких випадках ми не відмовляємо».

Смарт-кафе «Bibliotech», вул. Саксаганського, 120

Це заклад, який працює за популярною нині системою «все включено», коли відвідувач оплачує лише час, проведений тут, натомість отримуючи у своє розпорядження приміщення для проведення будь-якого заходу, а також напої та легкі закуски і багато іншого. Серед більш ніж двох тисяч книг, що стоять на тутешніх полицях, близько половину призначено для буккросингу.

«Ми відкрилися у липні, і буккросинг присутній тут з самого початку, – повідомив арт-директор закладу, Михайло. – У нас є література на будь-який смак: від української сучасної прози до зарубіжної класики; є також іншомовні екземпляри. Наші відвідувачі регулярно цим користуються – щотижня відбувається обмін декількох книжок».

«Viola’s Pub», бульвар Шевченка, 1а,

Тут теж є своя полиця для буккросерів, яка розташована у ніші, просто над одним зі столиків. У вільному доступі на полиці виявилося декілька книжок та журналів технічного і науково-популярного спрямування, а також сучасна українська література та езотерика.

Адміністраторка Леся розповіла, що зараз ця полиця переживає не найкращі часи: «Люди користуються нею досить рідко – загалом, ситуація увесь час приблизно така, як ви її бачите зараз. Втім, я не дуже довго тут працюю, тому не можу сказати більш детально – можливо, це тимчасове затишшя».

Мережа кав’ярень «Кофе Хауз», вул. Сагайдачного, 41

Поки що тут немає постійної полиці – керівництво залишає вибір за відвідувачем, щоб побачити, яке місце у кафе подобається людям найбільше, тож книжки можна класти на будь-яку полицю, яка припаде до душі.

«Я хочу поєднати дві свої улюблені справи в одну: керівництво кав’ярнею та захоплення книжками. «Книжка і кава» – як на мене, це достойна альтернатива традиційній парі «кава і цигарка. Існування полиці розпочинається, тому кожному, хто забажає нас підтримати і принести свою книгу, ми хочемо запропонувати подяку у вигляді чашечки кави або капучіно. Сподіваюся, що буккросери добре сприймуть «Кофе Хауз» як місце для обміну – якщо так, можливо у майбутньому ми розмістимо полиці в інших закритих кав’ярнях нашої мережі»,  –  дивиться з оптимізмом на майбутнє старший адміністратор Мирослав.

.

Загалом складається враження, що буккросинг в Україні хоч і має своїх шанувальників, втім не користується такою популярністю як, скажімо, у Італії, Франції чи США.

Не останню роль у цьому відіграють не найкращі риси нашого менталітету, які можна окреслити давнім прислів’ям «на тобі, небоже, що мені негоже» – багато де ми почули про те, що люди з більшою радістю вибирають найкращі книжки для себе, ніж діляться ними з іншими. Не можна забувати і про фінансову сторону питання – на жаль, не кожен у нашій країні може дозволити собі купувати книжки. Але у той час, як одні полиці вкриваються пилюкою, на карті буккросерів з’являються інші точки обміну, котрі не знають нестачі у шанувальниках. Ми звернулися до експертів  з різних міст України з питанням, чи прижився буккросинг в Україні, і що, на їх думку, потрібно робити для покращення ситуації, яку ми наразі маємо.

Ярослава Тимощук (журналіст, газета «Волинь», Луцьк):
Вважаю, що буккросинг в Україні прижився. Це пов’язано з низькою купівельною спроможністю читачів або з небажанням людей витрачати гроші на книги, бо, як казала Крихітка, “люди ще не наїлися”.

Також є в книгообміні якась романтика. Я в дитинстві завжди хотіла знати, хто читав книгу, яку зараз читаю я, з якими думками і відчуттями. Завжди думала, як цікаво було б порозмовляти з цією людиною, адже точно знайдеться про що Тобто це спричиняє рух і обговорення книг. Основні труднощі: щоб більше книг було всюди і для буккросингу зокрема . Бо буккросинг  у моєму місті – Луцьку –  є в двох точках, але якось не дуже жваво все це відбувається. Ну це взагалі така мрія: щоб люди більше читали,бо від цього вони добрішають і мудрішають. Щоб більше читали, треба популяризувати цю хорошу справу, кожен на своєму рівні, відповідно до своїх можливостей.

Оксана Кришталева (філолог, керівник літературно-журналістської студії «На горищі», Львів):

Чи прижився буккросинг – про це ще казати рано, бо далеко не всі молоді знають, що це таке – читають зазвичай старші, які звикли читати, але вони по буккросингах ходять нечасто. А молодь, якщо і ходить, то не так активно читає, бо все тягне з мережі. Дуже часто старші люди не знають про буккросинг, тому приносять книжки у бібліотеки. Вони не можуть собі дозволити викинути книжку… але і в бібліотеках ці книжки не завжди потрібні. Тому точки буккросингу – це дуже класно. Особливо якщо це в кафе, галереях чи ще десь, де книжка не згниє, не намокне і не стане підставкою для баняка з борщем.

Донедавна я активно практикувала позичати книжки друзям, але з поверненням. Декотрі просто віддала, бо не сподобались. Свого часу нахапала повно букіністичних: люди виносили дуже добрі книжки на макулатуру, і одна пані не пускала їх на туалетний папір, а продавала за символічні гроші – за 1 грн., 50 коп. Їх назбиралось понад 1000 штук. Тепер я роздаю, залишаючи тільки окремі, найкращі.

Західна мода на такі речі найшвидше осідає у Львові, Франківську та інших містах, близьких до кордону. Щодо Львова, то ідея буккросингу тут працює уже кілька років. Найактивнішими є чотири точки – втім, якщо люди засмакують, то їх з’явиться більше. Для поширення буккросингу варто запроваджувати такі локальні точки в установах, бібліотеках, особливо у навчальних закладах, навіть у гуртожитках. І, звичайно, пояснювати, що це таке і для чого воно. А ще можна влаштовувати якісь літературні вечори або презентації, де є точки буккросингу. Можна запрошувати відомих письменників. Таке теж практикувалось у Львові, але час від часу воно “заростає болотом”…

Алекс Рябцев (засновник та модератор української ЖЖ-спільноти bookcrossing_ua, Київ):

Буккросинг як самостійне явище, на мою думку, у нас не прижився. Першу згадку про нього в Україні можна знайти десь 2004 року, коли я заснував спільноту bookcrossing_ua у ЖЖ. Проте саме він є гарним доповненням для різноманітних просторів – книгарень, кав’ярень, коворкінгів чи навіть галерей і музеїв. При цьому бувають як загальнотематичні буккросинги, так і вузькотематичні – лише для програмістів, дизайнерів тощо.

Гадаю, це пов’язано з тим, що чимало людей переходить на електронні книжки, відповідно друкована книжка стає певним маргінезом у культурному просторі, зберігаючи себе лише у руках відданих читачів, які, власне, й просувають буккросинг. Я вважаю, що саме буккросинг стає певною фішкою закладу, залучаючи до нього певну частину аудиторії, проте не можу сказати, що він може стати основним “драйвером” для нового закладу. До того ж, наскільки мені відомо в Україні досі нема єдиного порталу, який би дозволяв відслідковувати рух книжки, а саме це є одним з найцікавіших процесів у буккросингу, якщо не зважати на процес відпускання та пошуку книжок. Крім того, варто популяризувати читання та культуру в Україні, щоб книга посідала достойне місце у житті кожної людини.

Ольга Герасименко