Читомо > Видане > Марк Лівін. «Рікі та дороги»: втеча, ліси та собака з чорною лапою

Видане

Марк Лівін. «Рікі та дороги»: втеча, ліси та собака з чорною лапою

30.09.2017 0 Автор:

Марк Лівін. Рікі та дороги. — Харків : Віват, 2017

Чотирнадцятилітній Матвій, хлопчик із синдромом Асперґера, втікає до лісу, щоб знайти себе. Прагнучи порозумітися з власним «я», він розповідає про свої почуття, сім’ю, світ, який водночас розбився на друзки, як тарілка. І про неймовірного друга — рудого собаку з чорною лапкою, купою історій і специфічним почуттям гумору. Розповідає про свої вподобання і тривоги. І про те, що рідні можуть помирати двічі.

Публікуємо уривок із книжки, який люб’язно надало Читомо видавництво «Віват».

Навколо мене двісті сорок одне дерево.

Це з тих, що близько і я можу їх полічити.

Дуби, клени, граби та буки.

Далі також є дерева, але вони не відіграють особливого значення в моєму житті, бо не дають тіні і я не чую, як вони шелестять листям.
.

Я лічу все навколо без особливих емоцій, механічно, але тільки тоді, коли треба щось зрозуміти й запам’ятати. Це допомагає думкам у моїй голові триматися купи й бути зрозумілими. Також мене це заспокоює, від цього речі навколо стають моїми.

.
Я знаю, що в мене із собою:

1) 1 пара спортивних штанів + 1 на мені;

2) 1 пара кросівок (на мені);

3) 2 пари трусів + 1 на мені;

4) 2 пари шкарпеток + 1 на мені;

5) 1 теплий светр, 1 куртка;

6) 1 блокнот;

7) 1 ручка + 1 помаранчевий олівець;

8) 1 підручник з географії на 234 сторінки у палітурці;

9) 2 футболки + 1 на мені;

10) 5 коробок сірників;

11) 1 армійський ніж, у якому: 1 ніж, 1 викрутка, 1 відкривачка для пляшок із пивом, 1 відкривачка для бляшанок, 1 пилка;
.

21868346_716452511877830_1744969103_o

.
12) 3 дволітрові пляшки води;

13) 2 банки сардин;

14) 2 банки квасолі;

15) 1 кілограм 300 грамів митої моркви;

16) 2 буханці хліба;

17) 2 пачки сухарів;

18) 2 пачки печива;

19) 1 пакетик цукерок «Червоний мак»;

20) 1 залізна тарілка;

21) 1 виделка;

22) 1 пачка знеболювального;

23) 1 мило;

24) 1 зубна щітка;

25) 1 великий рюкзак, з яким дідусь колись їздив на риболовлю.

Від цього переліку мені стало спокійніше, я подумав, що в мене насправді чимало всякого є і я тут якось проживу. Через це я перестав звертати увагу на дихання і нарешті заснув.
.

Riki-ta-dorogi-230x372

.
Мені ніколи не сняться сни, ну або я просто їх не пам’ятаю.

Сон — це ніби кіно в голові, герой у ньому найчастіше ти сам. Бувають сни, у яких ти можеш стати ким завгодно і навіть керувати подіями, ніби в комп’ютерній грі.

Якось дорогою зі школи додому сусідка-однокласниця розповідала, що їй наснилося, ніби її кіт, який одного разу пішов із дому й не повернувся, знову з нею, грається і мурчить, улігшись їй на груди. Прокинувшись, вона заплакала.

Я сказав, що це дуже сумний сон і що не хотів би, щоб мені колись таке наснилося. І подумав, добре, що мені нічого не сниться, бо це зайвий привід засмучуватися, навіть коли це хороший сон, як-от кіт, за яким ти дуже сумуєш, чи щось подібне.

Якби я міг обирати сценарій свого сну, то обрав би життя на острові в океані. Я був би ідеальним Робінзоном Крузо, адже мені подобається іноді перебувати в просторі, де більше нікого немає.

Колись — тоді я ще жив удома і був трохи меншим — я залазив за шафу, місця за якою вистачало, якраз щоб стояти, і притискався носом до стіни, і ніхто мене не займав, і я стояв так годинами, і від цього мені було дуже спокійно.

А ще я люблю воду. Я знаю з підручника, що вона з’явилася на Землі мільярди років тому. Я ніколи не лічив аж до такого великого числа. І ще я ніколи не був на морі, але дуже хочу колись туди поїхати.

Одного разу я сів біля озера, дивився на воду і долічив до десяти тисяч трьохсот сорока, і було мені дуже спокійно, і я не думав ні про що погане.
.

Іноді я повертався до того озера, всідався біля самої води, прикладав долоні до вилиць, щоб не було видно очерету ліворуч і праворуч, і уявляв, ніби я дивлюся на море, — і мені також було добре.

.
Навколо острова було б дуже багато води, і, може, у мене навіть вийшло б долічити до мільярда за раз.

І, може, це навіть був би день на вісімку.

***

Серед ночі я прокинувся від незрозумілого шарудіння зовні.

Хтось покликав мене на ім’я:

Матвію!

На мить мені, сонному, стало страшно, усередині все стислося.

Я не вірив у диковиська. Вони для дітей, які пісяються в ліжко, а я вже можу відійти за дерево.

Матвію!

Я подумав, може, це вітер так шарудить листям, а решта — робота моєї переляканої фантазії?

Але це не вітер, тому що голос виразний.

21886705_716452548544493_808928558_o

У мене майнула думка, може, це тато або бабуся? Може, вони зібрали людей і подалися на мої пошуки? У них є ліхтарики, і вони ними світять між дерев, розрізають темряву навпіл і вигукують моє ім’я?

І знову.

Матвію!

Це не тато і не бабуся, це не їхні голоси. Це хтось незнайомий.

Спати більше не хотілося.

Я встав, відсунув гілки намету й вибрався назовні.

Небо затягло хмарами, зірок не було. Спав я, мабуть, зовсім трохи, тому що досі було темно.

Я бачив перед собою всю галявину, а за кілька кроків від намету — смугу дерев.

Матвію!
.

Темрява розповзлася, і чорне гілля, яке тяглося стіною, стало окремими деревами. І між ними я бачив страшні силуети, які зникали відразу по тому, як я зупиняв на них погляд. Я почув те саме шарудіння, через яке прокинувся, а тоді вітер відігнав хмари і мій зір зловив один силует, який не зникав. Я побачив очі, які визирали на мене з-поза дерева.

.
Матвію!

Я не витримав і сказав:

— Ну, що? Що ти заладив «Матвію, Матвію!»?

Мої долоні стислися в кулаки від несподіваного бажання чимшвидше дізнатися, хто мене кличе з-за дерев.

— Я тебе не боюся, — сказав я. — Виходь!

Правда?

Так. Ти мене зовсім не налякав. Мені не страшно.

І мені не страшно.

Тоді силует вийшов з тіні, і я побачив собаку.

Живого собаку, середнього на зріст, кошлатого, з великими вухами. За кілька кроків від мене. Це було насправді, мені це не снилося.

Собака приязно сказав:

— Я тебе не лякатиму.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe