Місця

У фондах цієї бібліотеки – рукописи Івана Мазепи, книги в оправах часів Людовіка ХV, найстаріший гербарій в Європі. “Читомо” вдалося відвідати найстарішу книгозбірню України та потрапити до її унікального книгосховища під час літературної мандрівки “Їздець” у Львові.

Засновники «Їздеця»: За якісний

культурний продукт треба платити

Історія

Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка є найстарішою бібліотекою України. Книгозбірня має понад чотирьохсотрічну історію. “Вона єдина, де безперервно комплектуються фонди”, – наголошує директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь.

Бібліотека була заснована 1608 року як навчальна книгозбірня школи при єзуїтському колегіумі. Принципи її організації були обумовлені у навчальному статуті “Ratio Studiorum” – головному документі школи, а з 1661 р. – Академії.

Незважаючи на пограбування шведами 1704 року і нищівну пожежу 1734 року академічна бібліотека швидко відродилася і 1784 року стала основою книгозбірні оновленого університету. Від 1807 року університетська бібліотека користувалася правом отримання обов’язкового примірника видань.

З 1905 року до сьогодні бібліотека діє у приміщенні на вулиці Драгоманова у Львові та обслуговує не лише студентів та професорського викладацький склад, а й усіх, хто бажає стати її читачем.

1905, фасад

Персонал

Керувати бібліотекою раніше мав префект (один із членів адміністрації навчального закладу – Авт.), якого обирали з числа магістрів. В обов’язки префекта входило стежити за повнотою каталогів, щоб до жовтня, тобто на початок навчального року, були всі необхдні книги для читання і книги, шкідливі для читання. Враховуючи це, був список книг рекомендованих до читання і нерекомендованих для читання.

Роль префекта полягала у спілкуванні з кожним професором щодо літератури і комплектування нею бібліотеки. Ректор виділяв кошти на нові книги.

Нині читачів обслуговують 13 відділів, 20 секторів, 10 факультетських бібліотек. Кожний бібліотекар має свій акаунт у базі даних бібліотеки та обслуговує закріплений за ним сектор книгосховища.

Фонди

На середину ХІХ століття фонди налічували 51082 книги, 2200 гравюр, 12000 монет, 4700 дипломів.

Вагомими втратами університетської книгозбірні стала пожежа 1848 року, під час якої врятовано було лише 13000 томів та частину рукописних та графічних збірок.

На сьогодні Наукова бібліотека Львівського університету налічує понад 3 мільйони книг.

У фондах бібліотеки рукописи Івана Мазепи, книги в оправах часів Людовіка ХV, найстаріший гербарій в Європі. “Для того щоб побачити щось унікальне, необов’язково їхати у Лувр чи Ермітаж, можна просто прийти до нашої бібліотеки”, –  упевнений Василь Кметь.

У Наковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка зберігається 57 інкунабул (книги, видані у Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їх наклад був у межах 100–300 примірників. – Авт.), 300 книг, друкованих методом Ґуттенберґа (він виготовляв з металу «рухливі» опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді (у дзеркальному відображенні), набирав з них рядки та за допомогою спеціального преса відтискував на папері – Авт.), 1000 палеотипів (європейські друковані книги, випущені з 1 січня 1501 року до 1 січня 1551 року – Авт.), понад 115 тисяч стародруків (книги, випущені до 1825 року – Авт.), 1869 одиниць картографії (карти з 1511 до 1939 року), серед яких у фонді найстарішою є карта Птолемея.

Окрім того, Наукова бібліотека ЛНУ має найбагатший репозитарій старої періодики – понад 760 тисяч одиниць. “У кав’ярнях передплачували раніше усі газети. Пиття кави поєднувалося з читанням періодики. Власне тому кава – елемент читацької культури Львова”, – пояснює історик та директор бібліотеки Василь Кметь. Найстарішими газетами є “Леополь” та “Зоря Галицька”.

Приміщення

Динамічне розширення фонду уже на початку 90-х років ХІХ століття змусило адміністрацію університетської бібліотеки розглядати питання пошуку чи побудови іншого приміщення. “1893 року директор Александр Семкович до річного звіту додав обширне обґрунтування потреби у новому приміщенні, оскільки кожен закуток зайнятий шафами, а книжки доводиться складати на столах та підлозі, що не дозволяє дотримуватися принципів бібліотечних класифікацій. 1896 року було розпочато роботу над проектом нового комплексу. Новий проект готувався за рекомендаціями та розробками директора бібліотеки Університету в Граці Вільгельма Гааса. 1899 року проект був узгоджений з дирекцією бібліотеки і допрацьований інженером Гжегожем Пежанським, відповідно до вимог бібліотекарів (йшлося про збільшення площі книгосховища, багатшу оздобу фасаду тощо).  На початку травня 1901 року були розпочаті будівельні роботи, які тривали до осені 1904 року”, – пояснює Кметь.

Введений в експлуатацію у 1905 році новий будинок на той час відповідав усім архітектурним вимогам бібліотечного будівництва: скляний дах над великим читальним залом, спеціальні металеві конструкції у книгосховищі, розрахованому на 500 тисяч томів, належні підсобні приміщення. На той час, за словами нинішнього директора Василя Кметя, бібліотека була однією з найкращих у Європі.

Інтер’єри будівлі прикрашені розписами видатних митців – за проектом Юліана Макаревича їх виконали Тадеуш Рибковський та молодий український художник Юліан Буцманюк. “Стилізованими орнаментами, символічними зображеннями та латинськими і грецькими сентенціями, що нагадували про античні витоки класичного університету, пояснювали його структуру та вічне буття”, – пояснює директор.

Перенесення бібліотеки Університету до нового будинку спричинилося до низки змін в її організації. Так, наприклад, у книгозбірні відмовилися від традиційного, так званого тематичного розміщення літератури і було впроваджено форматний принцип у межах великих тематичних груп; здійснено перегляд та уточнення карткового каталогу, укладено новий інвентар-опис бібліотеки.

Книгосховище

Коли будували новий корпус бібліотеки то фонди налічували 300 тисяч, і розраховували на те, що в перспективі це сховище має вмістити півмільйона.

“Так було на початку ХХ століття, але якщо бути чесним, то до 1990 року це було єдине сховище наукової бібліотеки і вміщувало близько півтора мільйона або й більше”, – відверто говорить Кметь. Ця конструкція пережила дві світові війни. Широкі стелажі у книгосховищі від введення будівлі в експлуатацію, а менші бічні заполонили цей простір пізніше.

У радянський час час було багато змін у книгосховищі, які пошкодили зручність, ергономічність та функціональність книгосховища.

Приміщення, де зберігаються книги, є дуже зручним, напівпрозора метелева конструкція підлоги дозволяє рухатися повітрю. Це зроблено для уникнення швидкої зміни температури. “Завдяки руху повітря відбувається уникання зон застою, де найкраще розвиваються вороги книжок – бактерії, – пояснює Василь Кметь. – Всі бактерії завдяки нашим колегам з кафедри мікторобіології  паспортизовані, розміщені в 4 колонії і ми робимо все, щоби вони не ожили. Вони зараз не складають загрози людям та книгам”. Нині у книгосховищі також встановлена техніка для очищення повітря та знищення пилу.

Привертає увагу тут два ліфти – для переміщення книг у сховищі та службовий ліфт для працівників. У Європі таких уже нема. Дерев’яні пристосування у ліфтах ще чинні, але працівники ними вирішили не користуватися, а зберегти як пам’ятку ХХ століття.

Все у книгосховищі зберігається за форматним інвентарним принципом, все легко можна ідентифікувати за інвентарним номером.

Задля безпеки тут  наявні засоби порошкового гасіння, а система електрики виведена назовні у вакуумних коробах.

Читачі

Серед читачів цієї бібліотеки були і майбутній гетьман України Богдан Хмельницький, і, можливо, за припущеннями деяких дослідників, майбутній митрополит Київський і Галицький Петро Могила, звідси вирушав у багатолітні мандри 1724 року Василь Григорович-Барський. Читачами і вихованцями університетської бібліотеки були філософ, професор Львівської школи, автор трактатів з етики Тома Ельжановський, відомий медик, місіонер і ботанік, автор першої монографії, присвяченої флорі Китаю Міхал Боїм, відомий історик, геральдист, генеалог, упорядник виданого у Львові гербівника, який і сьогодні користується популярністю дослідників, Ян Ковальський, філософ, професор Університету, автор низки трактатів про перипатетику та один із найактивніших критиків картезіанства Каспер Нєсєцький та багато інших.

Нині у бібліотеці зареєстровано понад 40 тисяч читачів.

Контакти: м. Львів, вул. Драгоманова, 5

+38(032) 275–60–01

http://library.lnu.edu.ua/bibl/

Фото зі сторінки літературного путівника «Їздець»

у Facebook та з сайту Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка