Поезія

Номер стенду: B2.33

Коробчук П. Хвоя : Павло Коробчук; ілюстратор Даша Бабченко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 224 с. – ISBN 978-617-679-350-2

Ця книжка – про війну, любов і мудрість. Саме в такій послідовності. І вірші, ці гілочки хвої – як підказки на шляху до знаходження себе, до умиротворення. І хочеться, щоб завершальним, сотим віршем, сотим поколінням, сотою гілочкою збірки став читач. Йому навіть підготовлене місце за фортепіано. Музика уже зачекалася, вона хоче звучати!

«… маємо збірку, в якій знайдемо багато відкриттів — і вдалих метафор вистачить на кілька прочитань. І добре, що рух у ній від війни та смерті до самоосмислення й кохання. Добре, що осмислення себе йде також коштом повернення до кращих своїх віршів з попереднього часу, що співіснують і, відтак, співставні із зовсім новими. Так є: «Хвоя» щось підсумовує, а щось обіцяє у перспективі. І в ній досить сказано, щоб ми поверталися до цієї книжки, й достатньо обіцяно, щоб чекати наступної». 

Із післямови Ростислава Семківа

Ціна: 80 грн

Замовити книгу

на скільки сов вона мудріша за опівнічну тишу?
напевно — на ціле гніздо.
її усмішка володіє мовою, якою ніхто не пише,
ні після неї не писатиме, ні до.
прикладаю ці вуста до себе, як подорожник до болю.
вони вбивають усі мікроби, від яких трохи серце коле.

 на скільки подорожей вона далі від самої себе?
виходить із поїзда опівночі, йде обіймати дерева.
кожен, хто знайшов просвіт поміж своїх ребер,
знає, що усі ландшафти у зіницю не даремно
увібрані, відчуті й пригорнуті у обійми.
вона розглядає кору, ніби старі чорно-білі фільми.

нехай не забуде енергію, як забула у потязі записник.
хай дерева і сови шепочуть їй у зелені сережки.
як же радіють просвіту в ребрах ті, у кого він зник.
у неї не ребра, бо замість кожної кістки — стежка.

гаразд, не буду описувати те, що не описати ніякими.
тому просто дякую і сміюся, сміюся і дякую.