Добірки

Незручні питання від дітей (що таке Бог? що таке секс? що таке смерть?) завжди заскочують батьків несподівано, навіть якщо до них готуватися заздалегідь. Добре, якщо видавці вже подбали про «помічників» для таких випадків, і потрібних фраз не треба шукати занадто довго. 

Сучасний американський письменник Ейтан Борітцер саме так і починав свою серію «What is?», яка принесла йому світове визнання. За його свідченням, перше «шокове» питання від семирічної родички «Що таке Бог?» переконало його у важливості книжок для дітей, які будуть не зовсім «дитячими» в уявленні багатьох батьків. Наразі їх написано близько тринадцяти: «Що таке Бог?», «Що таке любов?», «Що таке смерть?», «Що таке краса?», «Що є смішним?», «Що є правильним?», «Що таке мир?», «Що таке гроші?», «Що таке мрії?», «Що таке друг?», «Що таке правда?», «Що таке сім’я?», «Що таке почуття?».

Українське дитяче арт-видавництво «Чорні вівці» обрало для початку чотири найщемливіших: про Бога, смерть, любов і красу. Видано їх у формі білінгви. Це зберігає оригінальне авторське втілення та дає можливість скористатися чудовим перекладом тим, хто не дуже вправний (поки що, звичайно) у смакуванні англійської мелодики тексту.

Зрештою, українською мовою читати книжки також надзвичайно приємно, оскільки Юлія Пелепчук не тільки точно відтворює вільний Борітцерівський вірш, але й наповнює його по-українськи ніжним присмаком підібраної лексики: щирі вчинки, творячи добро та любов, зненацька, позаяк, сумують і тужать, дотепні/кумедні Дідусеві оповідки, кожен воліє знати, шляхетне світло, злий старець.

Книжка «Що таке смерть?», незважаючи на важку тему, сприймається як ніжна й добра. Борітцер починає саме з прискіпливих питань, дає відчути глибину проблеми, запрошує до роздумів і непомітно входить у довіру читачів/слухачів: що ми взагалі знаємо про смерть? що відбувається з речами й людьми, коли вони вмирають? чому всі прагнуть пізнати таємницю смерті? Книжка перетворюється на роздум, есей. Повчань і однозначних відповідей не знайти. Різні релігійні та культурні практики, включно з атеїстами, безсторонньо повідомляє автор, по-своєму ставляться до проблеми смерті.

Читач із задоволенням переконується, що оцінним судженням чи виграшним порівнянням у Борітцера не місце. Автор лише констатує розмаїття нашого великого світу – і крапка.

Письменник про всіх говорить відсторонено, у третій особі та з пошаною. Свою позицію автор пояснює простими словами: «Ми не можемо стверджувати… що тільки одна релігія чи одна культура знає правду про таємницю смерті». Найприємніше в книжці – фінал: світлий, обнадійливий та неупереджений.

Одним реченням Борітцер торкається ситуації, коли вмирають «не своєю смертю», коли раптово стає дуже боляче. Це те, що в розмовах про смерть із дітьми може тривожити чи не найбільше. Автор не оминув і констатував факт загибелі від нещасного випадку: таке буває. Без деталізації, без жахастиків, без пояснень і заглиблення: «Іноді смерть – тиха і спокійна, а іноді – ні».

Читайте також: «Маленька книжка про любов»: велика історія про великі почуття

Можливо, саме завдяки авторській чесності й простоті, разом із позитивним настроєм (ненадривна лексика, плавність перетікання строф верлібра, повтори, схожі на замовляння), книжку рекомендують під час психологічної реабілітаційної роботи з дітьми, що переживають втрату, горе. Борітцер говорить з нами так, щоби можна було відчути й переконатися, якою би не була причина смерті – вік, хвороба, аварія, куля – важить лише те, з чим залишились живі: з любов’ю в серці, зі світлими споминами в душі.

Американці запрошують до читання книжки «Що таке смерть?» дітей від 6-7 років. Українці – чотирирічних, на що можна погодитися у випадку не стільки дослівного вчитування (воно все-таки для старших), як довільного розмірковування «поруч з автором» і розглядання ілюстрацій. Малим дітям, наприклад, трирічкам, котрим важко означити й проговорити свої почуття, важливо почути й прожити все, що їх страшить і непокоїть, біля дорослого.

Читайте також: Поговоримо про емоції: «Велика книга почуттів» Ґжеґожа Касдепке

Наступна книжка – «Що таке Бог?» – насправді, була найпершою. Вона вийшла друком в США ще 1989 року з дещо іронічними, але добрими ілюстраціями Роббі Марантц. Книжка витримала безліч перевидань (на 2001 рік їх нараховували 12) та перекладена більш ніж 15 мовами. Ця перша книжка викликала дійсно жваве обговорення. Критики сприйняли її схвально, однак релігійні фундаменталісти висловлювали авторові своє обурення. Борітцер у компаративістичному ключі показує, як різні релігії через своїх вчителів та святі писання намагаються відповісти на одне з «найбільших питань».

Проговорено важливі теми: здатність відчути Бога; причини нетолерантного ставлення представників одних релігій до інших; сутність молитви як форми та як спроби дійсно змістовної розмови з Богом, і як своєрідного причастя до всесвіту й людства. Неприємно зачепило нагадування про ті місця (країни) у світі, де «говорити про Бога заборонено». Шкода, український переклад не передав момент наближення до пізнання Бога. Зрештою, усе в наших руках – й оригінальна версія для прочитання також.

Читайте також: Непрості теми: 6 книжок для дітей про втрату

«Що таке краса?» – проблема четвертої книжки із серії. Побачити, почути, понюхати й помацати щось красиве може кожен, але хто підкаже, що є ідеально красивим? Чи можуть бути красивими люди з обмеженими можливостями? Чи все в природі прекрасне? Маємо багато запитань, до того ж, неоднозначних – і спочатку хочеться посперечатися з автором в деяких моментах, наприклад, про грюкання каструль.

Однак Борітцер вже наступної миті провокує згадкою про гидке каченя. І розумієш – не все так просто в цій книжці. Її автор просить зачекати. Запам’ятати, що «все і всі є різними», щоби знайти красу там, де спершу ми її не розуміли. Але питання не закінчуються. Чи «щось гарне, бо ж усі кажуть, що воно гарне»? Чи красиві люди відважні, спокійні, жертовні? І хто ж навчить нас красі? А раптом її десь можна придбати?

Книжку «Що таке краса?», як і всі чотири білінгви, рекомендують дітям від 4 років для розвитку критичного мислення й позитивного ставлення до себе та інших. Безперечно, важливою навичкою є вміння протистояти соціальному тискові, певним медіа-стандартам, що не звертають уваги на внутрішній світ особистості. Книжку проілюструвала Ненсі Форрест (так само, як і «Що таке смерть?»), наслідуючи наївний стиль Роббі Марантц у «Що таке Бог?» і «Що таке любов?». Отже, ці перші чотири білінгви утворюють приємну цілість не лише у смисловій площині, але також в оформленні.

Білінгва «Що таке любов?» органічно підсумовує попередні три. Метафорою любові як веселки/райдуги охоплено все розмаїття внутрішніх почуттів. Любов скріплює й утримує сум і радість, роздратування й захоплення, гнів і співчуття.

Основне питання книжки: «чи зміг би ти відчути це велике веселкове почуття любові» до Іншого? Того, у кого шкіра іншого кольору, чия віра не така, як у тебе. Можливо, до того, хто не має власної домівки або до того, хто користується інвалідним візочком. До всіх тих людей, кого ти не можеш зрозуміти, бо вони страшенно відрізняються від тебе або, навіть, образили тебе.

Непрості запитання. Про що нас і попереджав автор на самому початку.

Якість поліграфічного втілення українських видань із серії «What is?» пречудова: тверда обкладинка, папір Art-Tech, альбомний формат. На розвороті праворуч читаємо двома мовами, ліворуч – слова автора підтверджуються й доповнюються малюнками, які цікаво розглядати. Єдине, що засмучує: на шосту сторінку білінгви «Що таке смерть?» прилетіли коржики із шостої сторінки «Що таке любов?». Допитливим малим розглядувачам доведеться пояснити, що то за містика.