uncategorized

Антологія української готичної прози у 2-х томах. / Упорядник Юрій Винничук. – Х.: Фоліо, 2014. – 1208 с.

Для того, щоб виявити щось цікаве в несучасній давно забутій прозі, треба заново відкрити її, відредагувати, впорядкувати, актуалізувати й зробити доступною. Охочих займатись цим не так багато, адже подібна робота вимагає тривалого перебування в архівах та пошуків старих часописів. Проте «Антологія української готичної прози» Юрія Винничука – саме така спроба витягнути перед очі читачів фантастичні оповідання 18-20 століть, про існування яких мало хто підозрює.

Своєю появою антологія засвідчує, що історії про чортів, відьом, козаків-характерників – це не лише класичний Микола Гоголь, добре відома «Конотопська відьма» та твори Олекси Стороженка. В українській культурі вироблена своя традиція написання фантастичних історій, заснована на національному фольклорі та демонології, що починається з доби романтизму.

«Антологія української готичної прози» – не перша спроба Винничука долучити читачів до старої фантастичної літератури, попередньо він був упорядником антологій «Потойбічне», «Огняний змій», «Нічний привид», які містили твори тих самих письменників, що й теперішнє видання. В антології зібрано по кілька творів 65 письменників. Перед оповіданнями кожного наступного автора міститься інформація вікіпедійного характеру, в якій серед решти фактів можна знайти джерела, в яких ці твори з’являлись друком. Серед авторів, чиї твори увійшли до антології трапляються знайомі прізвища: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Наталя Кобринська, Богдан Лепкий. Проте більшість імен з антології відомі хіба що дослідникам (Василь Софронів-Левицький, Федот Кудринський, Омелян Партицький) й можуть викликати підозру. Чому?

По-перше, наша цікавість до класичної літератури досить часто обмежується «перевіреними» авторами та творами. Кілька кроків вбік – і ми ризикуємо натрапити на грубий том нудної історичної прози (до чого нас підготувала шкільна програма з літератури). Тож важко визначити наперед, що саме ми знайдемо у фантастичних оповіданнях окрім, власне, фантастичного. Серед зібраних творів може трапитись як сатирична замальовка, так і фрагмент з проповіді 19 століття.

По-друге, істотна кількість пропонованих авторів готичної прози пов’язана з українською літературою опосередковано. Сюди увійшли переклади авторів українського походження, які послуговувались польською та німецькою мовами, оповідання представників діаспори та другорядних постатей літ процесу. Наприклад, в першому томі знаходимо твір «Мертві ненаситні» Леопольда фон Захер-Мазоха, автора, в чиїх творах повсякчас фігурують українські топоніми, галицькі історії, проте який писав німецькою мовою і вважається австрійським письменником. Або ж читаємо оповідання «Поліщуцька мати» Антіна Чекмановського, волинського журналіста та письменника першої половини ХХ століття, про якого вперше дізнаємося з пропонованої перед твором довідки, з якої стає відомо: більшість творів письменника згоріла в 1944 році, а сам автор загинув під час більшовицької окупації, тож з’явитись у ширшому літературному контексті, аніж як в антології автор, у принципі, не міг.

По-третє, Юрій Винничук добре відомий як містифікатор, тож  ми наперед запрограмовані не до кінця довіряти тому, що він пише чи впорядковує.

Для кого в такому разі було створено антологію? Точно не для прискіпливих людей, які вимагають від упорядника точних джерел, перевірених даних про авторів і жодних відхилень від оригінального мовлення тексту. Ця книжка не для дослідників, вона для читачів, для тих, хто любить англійські історії про привидів, оповідання Едгара По чи містичні твори Гофмана. Винничук не лише зібрав у двох томах різноманітні оповідання, але й відредагував, переклав та (імовірно) дещо виправив, щоб старі твори стали доступними і зрозумілішими. Подібна практика вільної поведінки з текстами є нормою в історії літератури (варто згадати хоча б те, що більшість давніх текстів перекладались далеко від оригіналу і часто просто переказувались). Редакторські правки у випадку фантастичних оповідань ніяк не шкодять фабулі та емоційному ефекту, який справляють історії. Як зазначає сам Винничук, ця антологія – популярна, а не наукова. Тож її мета – донести до читачів якісь речі з масиву невідомої української літератури, «воскресити» цікаві оповідання, які переважно спочивають з миром під шаром пилу в архівах та бібліотеках.

Які надприродні явища чекають на читачів на сторінках антології?

Найчастіше містика в творах виникає поруч з темою смерті, особливо такої, що стається з коханою людиною або відбувається неприродним способом: це може бути самогубство або важкий відхід людини, яка за життя займалась чорною магією (як в «Студенті» Марії-Анни Голод, події якого, до речі, дуже нагадують Гоголевого «Вія»). Часто трапляються сюжети, пов’язані з українським фольклором, наприклад в «Русалці» Ореста Сомів мова про долю нещасно закоханої дівчини, яка скоює самогубство, перетворюється на русалку і мститься своєму коханому, залоскотавши його до смерті. Надприродне в оповіданнях не завжди є чимось поганим, швидше, страшним знаком, який попереджає про небезпеку. Так в «Моєму ведмедику» Івана Липи чи в «Нічному супутнику» Івана Наумовича незрозумілі моторошні явища рятують оповідачів від смерті. Як бачимо, оповіданням притаманний широкий тематичний спектр, а функції фантастичних образів варіюють залежно від контексту.

Характерним для більшості творів є те, що вони оповідаються від першої особи, через що межа між імовірним досвідом автора та художньою вигадкою стає ледь відчутною. Завдяки цьому письменники дотримуються основного правила перебування в межах фантастичного: ані оповідач, ані читач до кінця не має певності в походженні надприродного явища, свідком якого він є (від чого оповідання стає дійсно страшним).

Цікаво, що творів нашого найвідомішого автора містичної прози, Миколи Гоголя, в антології немає. Цей факт засвідчує намір упорядника не зібрати під однією обкладинкою відомі фантастичні оповідання, але заповнити цим двотомником прогалини в українській готичній прозі, поповнити її тими творами, які самі читачі навряд десь знайдуть.

• Хто прочитав всього Гоголя і хоче ще
• Любителям історій про привидів, відьом та іншу нечисть
• Охочим переконатись, що класика буває цікавою
• Вночі під ковдрою
• На Гелловін

• Тим, хто боїться бути змістифікованими
• Науковцям, які не приймають відхилень від оригінального тексту
• Читачам виключно сучасної прози
• Великими порціями
• Коли сам удома, а на календарі п’ятниця 13.