Календар подiй

Вільний лекторій Wise Cow та бібліотека bOtaN представляють 10 лекцій по 10 хвилин, що розкажуть про кожне десятиліття української літератури в ХХ столітті (11-та бонусна – про початок століття ХХІ-го).

Шкільна (а чи й університетська) програма з літератури це, звичайно, добре, проте обмежуватися нею геть не варто. Тим паче, в умовах, коли постійно з’являються нові і свіжі інтерпретаційні пропозиції, а тексти постають у достоту несподіваному світлі. Хоча – поклавши руку на серце – зізнаємось: що ми знаємо про українське літературне ХХ століття, окрім несмішних переробок соцреалістичної поезії, шістдесятників і поодиноких текстів із 90-их?

На пропонованих міні-лекціях поговоримо про «розправу» молодих письменників і критиків над класиками на зламі століть. Подумаємо, як коректно називати наші тридцяті і чи треба зводити все до мартирологу втрат. Згадаємо шпигуна Петрова-Домонтовича-Бера і спробуємо розібратися у реальних причинах самогубства лідера покоління – Миколи Хвильового. Побачимо, як постає діаспорне післявоєнне літературне життя, про що сперечаються провідні інтелектуали – такі, як, скажімо, Шевельов і Костецький – і до яких висновків врешті вони доходять. Поміркуємо про феномен соцреалізму і його співвіднесеність з класичною традицією: може, Стельмаха чи Збанацького відділяє від Нечуя і Мирного не так вже й багато? Активно помізкуємо над тим, яку насправді ієрархію можна вибудувати в середовищі шістдесятників, яка була міра їхнього новаторства і подальшого впливу і чи не стала для них фатальною залежність від «радянського проекту». Згадаємо без п’яти хвилин геніального Григіра Тютюнника, стиліста-віртуоза Валерія Шевчука й інші спроби вивести пізньорадянську українську літературу з найглухішого кута. А під кінець наших лекцій спробуємо розібратись, яка саме література постала у нас в 90-их і чому вона десь поділась у роках 2000-их. Ну і, звичайно ж, окреслимо ті тенденції (а чи й мінус-феномени), які проявляють себе в сучукрліті – такому немилому для багатьох терміні, який, проте, досить точно передає суть явища.

1. Криза народництва і символічне батьковбивство: від Франка і Куліша – до Українки і Вороного (1898-1909)
2. Молоді й зухвалі. Альманахи, естетизм і Микола Євшан (1909-1909)
3. Між модернізмом і авангардом, не забуваючи про масліт. Від Зерова і Підмогильного – до Йогансена і Семенка (1920-1929)
4. Червоний Ренесанс чи Розстріляне відродження? Націонал-комунізм, згортання модернізму, Хвильовий і Тичина з Корнійчуком (1930-1939)
5. Втрачене покоління? Утвердження соцреалізму (Гончар, Стельмах) і народження МУРу (Косач, Костецький, Самчук, Шевельов) (1940-1949)
6. Коли помер кривавий Торквемада. Шістдесятники як діти свого часу (Вінграновський, Дзюба, Драч, Кисельов, Костенко, Павличко, Світличний, Стус) (1950-1959)
7. Література між дисидентством і запізнілим модернізмом. Кінець відлиги і Нью-Йоркська група (Андієвська, Бойчук, Вовк, Рубчак, Тарнавський) (1960-1969)
8. (Майже) глухі роки. Недооцінений Тютюнник, переоцінена «химерна проза» (Гуцало, Дрозд) і радянський масліт (Загребельний, Малик) (1970-1979)
9. Присмерки імперії. Герметичні вісімдесятники (Білоцерківець, Герасим’юк, Ірванець, Римарук), бароковий Шевчук і вітер змін (1980-1989)
10. Від ейфорії до поразки – один крок. Порахунки з минулим (Забужко, «житомирська школа») і «наче-постмодернізм» (Андрухович, Іздрик, Винничук, Прохасько) (1990-1999)
11. Застій як норма. Автобіографізм, розгубленість і «роман на рік» (С. Андрухович, Дереш, Жадан, Карпа, Матіос, Шкляр) (2000-2016)

Лектор: Євгеній Стасіневич, літературний критик, докторант Києво-Могилянської академії.

Вхід вільний. Кількість місць обмежена.

Реєстрація

Подія на Фейсбуці