Календар подiй

В бібліотеці Історичного клубу «Холодний Яр» (у серії «Українська воєнна мемуаристика») вийшла книга 8 – «Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади». Редактор-упорядник Роман Коваль. Видавець – «Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи».

У спогадах козаків та старшин Армії УНР розповідається про збройну боротьбу за Українську державу в 1918 – 1920 роках, про бої полку Чорних запорожців з більшовиками і денікінцями. Епіграфом до книжки стали слова легендарного командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка – «Сміливі завжди мають щастя».

На початку книжки вміщено звернення членів Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля, Валерія Мартишка і Романа Боровика до командира 72-ОМБр Андрія Соколова. Автори висловили військовослужбовцям 72-ї Окремої механізованої бригади глибоку пошану і щиру подяку за захист нашої Батьківщини від лютого московського ворога. Водночас вони виказали тривогу, що в ЗС України переважна більшість підрозділів ведуть свій родовід із совєтської армії, яка була знаряддям російського імперіалізму.

«Фактично відкидаються досвід і звичаї Українських січових стрільців, Української Галицької армії, Армії Української Держави та Армії Української Народної Республіки. На наше переконання, саме Армія УНР має стати зразком і орієнтиром для сучасного українського війська… Вітчизняні збройні сили мають набути українського змісту й питомого українського обличчя. Пропонуємо Вам почати цей історичний процес і на виконання Указу Президента України «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» звернутися до Головнокомандувача з проханням надати Вашій лицарській частині – 72-й бригаді – ім’я Чорних запорожців. Нехай пам’ять про наших славетних прадідів, які били московські полки сто років тому, наснажує до перемог козаків і офіцерів 72-ї бригади та інших частин».

Основу книжки складають спогади командира полку Петра Дяченка, сотників Валентина Сім’янціва і Бориса Монкевича, командарма Михайла Омеляновича-Павленка, одного з наймолодших чорношличників Лавра Кемпе, кулеметника Петра Первухина, чотаря Галицької армії Володимира Левицького, гарматника Чорного полку Дмитра Ґонти і кіннотника Івана Цапка.

Назви розділів промовисті:

• «Помстилися за заставу»;
• «Блиск моєї шаблі був сигналом закінчення балачки»;
• «Горді, бо Чорні»;
• «Тхір у Чорних кар’єри не зробить»
• «Молоді ветерани з ясними очима»;
• «Хрестити направо і наліво»;
• «Кулемети жартів не знають»;
• «Полонених не було»;
• «П’яна атака»;
• «Сороміцька, але командармові подобалася»;
• «Звичайно, ми порубали їх»;
• «Смерть курсантів із Калуги»;
• «Вчися наших звичаїв!»;
• «Я ще, пане отамане, ззаду не ходив!»;
• «Польська кавалерія так не вміє»;
• «Скреготав зубами, але жартував»;
• «Від нашого «Слава!» небо й земля здригалися»…

«Чорношличники були неперевершеним зразком, прикладом, вартим наслідування, – писав півстоліття тому історик Лев Шанковський. – «Оселедці» (так ми називали своїх наддніпрянських бойових друзів з Чорного полку) відзначались особливою відвагою, погордою смерті, вмінням постояти за друзі свої у потребі».

1-й кінний полк Чорних запорожців – найуспішніша частина Армії УНР, яка практично не знала поразок. Девізом Чорних було: «Перемога або смерть!»

Передмова, післямова, біографічні довідки – Романа Коваля. Опубліковано також і новели Романа Коваля «Криваве весілля під Вознесенськом», «Гриць не боявся смерті», «Романтик Валентин Сімянців».

Історичний клуб «Холодний Яр» рекомендував цю книжку для прочитання військовослужбовцями 72-ї Окремої механізованої бригади ЗСУ, яких вороги також назвали Чорними – за їхню відвагу і непереможність.

Бронювання столиків: 068 907 1991

Подія на Фейсбуці