Календар подiй

Зустріч буде присвячено романам «Дервіш і смерть» Меши Селімовича, «Саторі» Срджана Срдича, «Три картини перемоги» Карановича та сербській культурі загалом. Модераторка Богдана Романцова.

Поговоримо про:

• літературу пограниччя: між сходом і заходом, ісламом та християнством
• не лише Біблією: ісламський код Селімовича
• екзистенціалізм – це більше, ніж гуманізм: Срдич, Селімович, Каранович і абсолютна самотність
• Балкани, яких не знаємо, і чи хочемо знати?
• модерна нарація, потік свідомості, роман-сповідь… але щось тут не так
• «Слово, чому ти не твердая криця», – чого бояться сербські автори й куди вони прямують

Довідка:

Меша Селімович (1910—1982) – сербомовний письменник з Боснії та Герцеговини. Темою його романів є історія та культура боснійців та воєнні конфлікти на цій території. Серед найвідоміших текстів – філософські романи «Дервіш і смерть» і «Фортеця». Романи Селімовича відображали реакцію письменника на сучасну йому історію, зокрема режим Броза Тіто. Українською маємо роман «Дервіш і смерть» (Трускавець: видавець Марія Магура, 2017, у перекладі Катерини Калитко).

Звонко Каранович (нар. 1959) – сербський поет і прозаїк, що вважає себе радше поетом. Популярність прийшла до Карановича після публікації роману «Більше за нуль» (2004). Його творчість поєднує літературну традицію бітників, прийоми візуального мистецтва і поп-культуру. Вважається культовим поетом міського андеграунду, а сам себе називає поетом-маргіналом. Українською маємо поезію «Психоделічне хутро» («Потяг 76: Балканський експрес», Чернівці: Книги 21, 2007, у перекладі Алли Татаренко)і «Чотири стіни і місто» (Київ: Факт, 2009, у перекладі Наталі Чорпіти), «Три картини перемоги» (Київ: Комора, 2017, переклад Зоряни Гук).

Срджан Срдич (нар. 1977) – сербський письменник, відомий своїми романами «Мертве поле», «Саторі» і «Падає срібний туман», а також кількома збірками короткої прози. У своїх романах розвиває традицію екзистенціалізму та поєднання різних видів мистецтва. Викладає креативне письмо. Серед тих, хто на нього вплинув, особливо виділяє Воллеса, Франзена, Місіму та Андріча. Українською наразі маємо «Саторі» (Київ: Комора, 2015, у перекладі Алли Татаренко).

Подія на Фейсбуці