Помітив за собою особливість — коли я щось збираюся показати вам, я просто не закриваю вкладку. Тобто відкриваю, переконуюся, що варто написати про і всьо, висить. А монітор не ґумовий, тому хоч і треба було би вичекати, уже нема куди.
1, 2, 3: Оновилися портфоліо кількох бомбезних книжкових дизайнерів (хто-небудь, складіть окремий оновлюваний перелік, а? Мені ліньки):
Єлена Джіявальді (зверніть увагу на неприйняті варіянти цієї обкладинки).
Сара Р. Аседо (в неї нижчий рівень, ніж у попередніх дівчат, але удачі теж трапляються).
4. Пінґвін розжився новою серією кишенькової філософії — їх зручно ковтнути в метрі, а на обкладинках кадри з лондонського метра авторства Вольфґанґа Тільманса:
Подаю їх як приклад вміння правильно поставити текст і картинку. В нас цього ще нескоро навчаться, боюся.
5. CBC Books підготувала перелік «50 іконічних канадських обкладинок», Ден Воґстафф слушно жаліється, що іконічности, та й навіть і канадськости їм не вистачає. Доки в нас нема свого переліку іконічних — чого, до речі? — переглядайте ці.
6. На очі трапилося давньовикладене інтерв’ю ґуру радянського книжкового дизайну Євґєнія Ґаннушкіна, переважно про типографію, але й про культуру теж є:
Ведь мы до чего доходили? В издательстве мне сказали, что для сборника «Наука и человечество» нельзя делать белый супер, ибо он «маркий». Оказывается, мы берем книгу, где Оппенгеймера статья и прочих лауреатов Нобелевских премий, и говорим: «мы не можем делать белый супер, потому что он маркий» — программируя этим, что ты будешь не то, что с улицы, а просто из выгребной ямы, не помыв руки, хватать эту книгу! По-моему, тут проблема чрезвычайной важности. По-моему, художник должен оказывать воспитательное воздействие на людей, которые считают, что к книге можно так относиться.
7. Ну і щоби наших не забувати, КСД вчергове замість робити хай погані, але свої обкладинки, дешево передирає дизайн західних ориґіналів. Чому, раз їм так хочеться, не купувати ориґінали — не розумію. Найсвіжіший приклад:
Порівняйте:
Відчуйте, як кажуть, різницю. Чиїми руками передерто – ще встановлюємо.
АПД: Скріншот манери спілкування Світлани Скляр, Головного редактора видавництва «Клуб сімейного дозвілля»:
Обіцяю і надалі інформувати про перебіг наших розмов.
На цьому все, підписуйтеся, ставте лайк, лишайте коменти і підкидайте теми та посилання, які би вам були цікаві.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
обкладинки з пінгвінами файні
а діалог веселий вийшов 🙂
Не буде у нас ніколи свого дизайну обкладинок масових видань, це треба чітко розуміти.
Я часто помічаю в замовників таку “філософію” перш за все виробник хоче звести всі ризики до мінімуму, йому здається, що перелямзавши всі складники “успуху” включно з етикетко, лого чи обкладинкою він так само заробить мільйони як і власник прототипу. В оригінальному дизайні він бачить загрозу, а якщо не спрацює, а якщо нє паймут, а якщо це надто… Треба йти перевіреним шляхом, зробіть мені таке саме тільки фіолетове, це максимум! Тому я не бачу проблеми в тому чи її купили чи вкрали, один хєр. Фішка в тому, що інше нікому не потрібно.
Оце так-так, нічого собі баталія розгорнулася довкола Дена Брауна. Мені здається, чи незалежно від того чи вкрадена обкладенка, слово БРАУН було би незайвим розкернити, особливо в районі УН?