uncategorized

Самонадіяно попросив саме так назвати тему лекції про літературу й книговидання, щоб не вгрузнути знову в якісь свої містечкові проблеми, болячки й образи. Тепер намагатимуся відповідати заявленому. Мисли глобально, дій локально і таке інше. Отож деякі тези.

Сталося так, що Україна не встигла до часу Ч вибудувати і розвинути нормального книжкового ринку. Можна довго аналізувати, чому стало саме так, можна облизуватися й порівнювати наш стан справ з найближчими сусідами, Росією, Польщею, Німеччиною тощо, але вже зрозуміло, що класичного книжкового ринку з великими видавництвами, мережами книгарень та іншими необхідними структурними підрозділами побудовано вже не буде. Тому що час Ч вже настав і для сусідів, яким такі жваві й грошовиті ринки побудувати колись вдалося.

Ну ось, наприклад, основа будь-якого ринку, кількість книгарень, яка визначає його ємність. І кількість читачів, які й визначають попит. Так чудово було порівнювати наших фантомних 800 книгарень на всю країну з кількістю книжкових магазинів у Москві чи Варшаві, й робити висновки, ось коли в нас буде стільки ж книгарень, тоді все запрацює…

Але ось дані по Росії:

“По данным Госкомиздата СССР, в 1989 г. в РСФСР насчитывалось 8455 книжных магазинов. Согласно данным Федеральной службы государственной статистики, на начало 2012 года в России функционировало 3817 субъектов, осуществлявших розничную торговлю книгами, из которых более 75% имели статус индивидуальных предпринимателей”.

Падіння в три рази. Там ще є купа циферок про відтік покупців за останній рік на 18-20% і про те, що в загальному медіаспоживанні читання книжок та газет займає в середньому по палаті 9 хв. на день при загальному бюджеті часу на те медіажерство 8 годин. Думаю, все ясно.

Або ось Польща:

“кількість книжкових магазинів в Польщі неухильно знижується – 2010: 2450, 2011: 2370, 2012:1800”

“Польський книжковий ринок перебуває в стані колапсу. Середні витрати неухильно знижується (2010 р.: 139 200 000 примірників, 2011 рік: 122 400 000 екземплярів, 2012: 107 900 000 копій [1] ), стан читацької аудиторії є фатальним – у 2012 році, лише 11,1% поляків прочитали понад 7 книг (2010 р.: 11,6% [2] ). Польща в хвості Європи, а з точки зору витрат на книги. У 2012 році середня витрачених на них 60 злотих [3] . Для порівняння, німці щорічно витрачають на книги 125 євро. Поляки купують в середньому 1,5 книжки на рік, і чехи 14,З”.

Тобто, несподівано виявляється, що будувати книжковий ринок, маючи за взірець Варшаву чи Москву вже безперспективно. Ми вже в якійсь постринковій фазі, а вони тільки з усіх сил намагаються зберегти колись збудоване, і це поглинає усі їхні зусилля й ресурси.

Ми ж можемо просто сказати “не дуже то й хотілося” і  необтяжені майже нічим пошукати
виходу з ситуації, що склалася. Може й сусідам наш досвід потім придасться. В нас мало книгарень, але три мобільних оператори, які повністю покривають країну, два кільця скловолоконних кабелів і доволі
розвинутий інтернет, швидкостям якого можуть позаздрити більшість європейських держав. Гріх цим не скористатися й не спробувати, як воно житиме без паперу.