Цьогорічна весна принесла не лише сонячні промені, а й поетичну веснянкуватість Максима Рильського. 115-ту річницю від його народження та 100-ту – від початку літературної творчості – вирішили вшанувати репринтним виданням першої збірки молодого поета «На білих островах». Презентація відбулась за участю онука й правнука відомого класика; саме за ініціативи родинного фонду Рильських бачать світ перевидання юної творчої спадщини видатного поета. Перші відгуки про друге життя столітнього книги збирав Іван Поліщук.
/
/
Найбільше привертає увагу наявність суперобкладинки, яка оберігає тоненьку, майже брошурну книжечку. У саму збірку ввійшли твори, які Максим написав у 14-15 років. Про свої перші літературні кроки він розповів у спогадах «Із давніх літ»:
«Батько помер 1902-го, і зиму після його смерті прожила наша сім’я в Києві, у квартирі Антоновича. Там я, семилітній хлопчик, уперше написав віршик, що починався словами “Іванушка-дурачок скочив коню на бочок”… До речі сказати, письма й читання першим учив мене батько, і – дивина у нас за тих часів – українською мовою. Перша книжка, яку я прочитав, був «Робінзон» у перекладі Грінченка. Ще один віршик, набазграний тієї зими, запам’ятав я до слова. Он він:
Прошак
Ішов прошак обідраний,
Од всіх людей зобижений.
Шкода мені прошака,
Що у нього гірка доля така.
Але я проти Бога не іду,
А за старця
Молюсь і ввечері, і вранці.
(Як видно з останніх рядків, «переконання» на той час я мав досить помірковані).
А там уже пішло й пішло – і «поеми», і «драми», і «трактат»… Так і залишився я людиною, що не може байдужно дивитись на білий, несписаний папір…
Десь у класі четвертому почав я друкувати свої вірші, 1910-го року вийшла в світ перша моя книжечка – «На білих островах»… Відтоді я почав вважати себе справжнім літератором…»
/
/
/
Читаючи творіння молодого літератора, як на долонях бачиш вразливу юну душу. Для знайомства з ранньою творчістю Максима Рильського подаємо кілька поезій із збірки, яку не знайдете у книгарнях. Адже 1,5 тис. наклад створили лише для державних бібліотек. Отож, ексклюзивне молоде складання з розділу «З сердечних глибин»:
***
Без хвилювань, без мук з тобою я балакав
І навіть усміхався…
Але чи знаєш ти, як серцем всім заплакав,
Коли один зостався.
Тоді уста мої тобі щось говорили
І ти щось одмовляла, –
Та вийшла ти… замовк твій голос милий –
І сумно в хаті стало.
Поезія з розділу «Intermezzo»:
Журавлина пісня
Ми летимо ключем в блакитному просторі
В степи зелені рідні із-за моря,
Дзвінкую пісню ми співаємо в блакиті,
Промінням соняшним прозорим оповиті.
Вже ріднії поля убралися квітками,
Весна сама летить у небі чистім з нами
І посилає скрізь цілунки чарівнії …
Привіт же вам, степи ви дорогії!…
Поезія з розділу «З вечірніх мелодій»:
ІІ.
Проміння золоті нитки
Вже розриваються,
Згасають,
Зірки – небес ясні квітки
Вже розцвітаються,
Сіяють.
/
/
/
Підготувала Ірина Щербата
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Як знадобився цей матеріал зараз, напередодні сесії, на Клічака:)))