Читомо > Видане > П’ять свіжих збірок більш-менш молодих українських поетів

Видане

П’ять свіжих збірок більш-менш молодих українських поетів

27.11.2013 0 Автор:


У цій добірці п’ять книжок більш-менш молодих українських поетів, які з’явилися в українському книжковому просторі цього року. Критерії відбору доволі суб’єктивні, проте це не огляд всієї поезії, а авторів, які про себе саме цими виданнями найбільше заявили. Нарешті ми їх бачимо в певній повноті. Не в журнальних чи мережевих публікаціях, не в самвидавних збірках, які часто губляться серед великої кількості інших. Це книжки, які прозвучали. Принаймні для мене.

МИРОСЛАВ ЛАЮК «ОСОТЕ!»

1473875_688386917846788_965141532_n

Найперша така приємна з’ява – збірка Мирослава Лаюка «Осоте!». Це якісь абсолютно нереальні тексти. Саме в таких випадках розумієш, що таке ретранслятор. Коли читаєш Лаюка, то усвідомлюєш, що такі вірші не пишуть, а записують. Певна річ, є чимало декору. За якийсь рік-два писання поет відловлює свій умовний стиль, мову і ними послуговується. Але є такі речі, що їх зумисне не придумаєш. Як от вірш «тінь у річкових заростях»:

верба і вільха вільха і верба

а також осот очерет лопух м’ята

але найбільше – верба і вільха

пройшовши ще далі не зупиняючись щоб витрусити із взуття пісок

пробравшись крізь зарості

переступаючи невеличкі болота з жаботинням та мальками риб

але переважно – з жаботинням

пробираєш зелені зарослі

а там – качка-дичка – сіро-коричнева

з дзеркальним переливом

вона перелякано здригається але не летить не втікає

вона прикована до гнізда своїм тваринним інстинктом

вона дивиться тобі в очі поглядом

який здавався тобі знайомим

поглядом богородиці

і тоді ти вибираєш міцну гілку

розмахуєшся

і лупиш нею з усієї сили по качці

вона відкидає крила голову

вона навіть не встигає скрикнути

ти б’єш їх з такою ненавистю

що шкіра нагрівається і стає червоною

а ніздрі розбухають і очі теж наливаються кров’ю

ти кидаєш мокру гілку у кущі у надто незвичні у цьому місці зарості осоту

і йдеш

верба і вільха вільха і верба

а також осот очерет лопух м’ята

але найбільше – верба і вільха

чому тобі іноді хочеться підпалити церкву

і спостерігати як вона горітиме

За словами Лаюка, його книжка є не просто збіркою віршів, а саме поетичною книжкою. Вона строго структурована і лише при послідовному читанні може бути відчитування певних кодів.

З добре удобреного ґрунту незлічі авторів паперових збірок і безміру мережевого контенту, який продукує сучасний український літературний процес, проросла незвична для української поезії рослина осот. Лише така рослина може виростати на грядці поміж кущами картоплі, на смітниках і на київських пагорбах. Це сильна поезія, яка може вколоти гострими пелюстками, це сильна рослина, яка може бути богом, дияволом, або й самим поетом.

 

МІРЕК БОНДАР «ЩЕ, ЩЕ, ЩЕ, НЕ ЗУПИНЯЙСЯ»

mirek_bondar

Важко пригадати, коли востаннє молодий український поет дебютував таким поважним виданням, як це зробив Мірек Боднар зі своєю книжкою «ще, ще, ще, не зупиняйся!». Це я поки що про фізичний об’єм – 248 сторінок, тверда палітурка, переконливо солідний вигляд.

А тепер знов: важко пригадати, коли востаннє молодий український поет видавав повне зібрання творів. Бо, насправді, так і є. Принаймні, на даний час. Попри те, що це перша друкована книжка поета, впродовж кількох років, Мірек оприлюднює в Мережі електронні збірки віршів. Це стається доволі часто і завжди позитивно. Поет пише багато і добре.

Це доволі різні тексти. Вони бувають римовані з усілякими виправданими і невиправданими алюзіями на всілякі літературні, музичні, кінематографічні твори. Вони бувають цікавими верлібровими рефлексіями із зауважуванням зворушливих миттєвостей повсякдення. Це також можуть бути щоденникові записи, листи, повідомлення, послання, проповіді, маніфести… І ще дуже багато жанрів і тем, які, по суті, не так багато важать, коли мати всі ці тексти в цілості. Насправді це чудовий «постмодерний» «роман у віршах», де часто героєм є сам автор. Більше того, не зрідка, Мірек Боднар проектує поезію своїх текстів на власне реальне життя. Він чи не найбільше з багатьох знайомих мені молодих українських поетів сповідує поезію не лише в творчості, а, найперше, у житті. Саме тому вірші Мірека радше похідні від його повсякденного «роману у віршах», один із фрагментів якого називається, скажімо, «алкоголь»:

від нового життя годилося б чекати нових звичок

натомість повернувся до старих

вже знову з кимось бився

вже знову чіпляюся до офіціанток

вже знову не пам’ятаю як потрапив додому

це горілка мною керує

це не я

не я

єдине що залишилось – оцей «не я»

був не я і знову не я

не я п’ю

не я курю сиґарету за сиґаретою

не я знову п’ю

але прошу тепер не говорити до мене

я вас не слухаю

колись слухав а тепер ні

уже зробив ту фатальну помилку

більше не потребую слів

В поезії Мірека домінує не естетика, а правдивість. І це не мало важливо у час, коли можна нагородити десять поверхів метафор і не залишити між ними жодної щілини для поезії.

 

ЮРІЙ ЗАВАДСЬКИЙ «ПЕЙПЕРБЕК»

zavadsky

У Юрія Завадського взагалі масштабний поетичний том. Як написали б у якомусь підручнику, 458-сторінковий плід багаторічної творчої діяльності. Справді, в цього поета виходило чимало поетичних збірок. Став він відомим і як цікавий верлібрист, але, найперше, як автор експериментальної поезії. Чого тільки вартий його хіт «Вантажний потяг»:

нафта нафта нафта

нафта бензин бензин

нафта бензин бензин

нафта нафта

нафта бензин

бензин бензин бензин

бензин

У новій книжці Завадського «Пейпербек» зібрано чи не всі його збірки разом з усілякими бонусами. Проте, незважаючи на кількість сторінок, книжка не виглядає габаритно, бо має невеликий кишеньковий формат і тоненький газетний папір. Тому її можна завжди носити з собою, як пісенник чи збірник тостів на будь-який випадок у житті.

Одначе, окрім верлібрів і звукової поезії, в Завадського є навіть сонети і це гарно. Адже, певна річ, експерименти не кожному до снаги. А можуть просто прийняти за глузування. Натомість сонет говорить про те, що автор по-всякому може, але найбільше робить так, як хоче.

ах відтворіть мені вуалі стелі

тілесні сни шовкових білих стін

де наді мною підіймалась тінь

і поринала в білизну пустелі

чи здатне тіло відтворити темінь

і неймовірне поєднання тіл

мільярди не замінять двох а втім

(за буало) cе зовсім не до теми

ах темнота із ніжністю тканин

cе шовк слизький на стінах а вони

так безсоромно вилупили очі

засмійсь дитя cе справді cе не сон

роки лежать твоя одежа в клоччя

тобі 15

а мені

500

 

МИКОЛА ШПАКОВСЬКИЙ «ШАФА ШАМАНА»

mykola_shpakovsky

Книжка Миколи Шпаковського «Шафа шамана», вочевидь, довгоочікувана його давніми і новими шанувальниками. Справді, вона вже могла бути і звучати років чотири-п’ять тому. Але Микола виявився неквапливим. Очевидно й собі на користь.

Можливо, він чимось нагадує Юрка Позаяка. А може й ні. Судіть самі за віршем «Форми»:

місяць — він круглий,

молоко то є біле,

трикутник трикутний,

дебіли-дебіли.

Шпаковський апелює до сучасного побуту – пише, що курці помирають рано, про те, як прокидаються бомжі, чим займаються перша й остання його любові, а саме заробітчанством в Італії та виготовлянням протезів відповідно…

Іронічність, дотепність, самокритичність, відвертість – риси, які подобаються читачам-слухачам, тексти запам’ятовуються і цитуються. Вірш «Інтерв’ю для локальної газети» цілком до таких належить:

розмовляти про ніщо

обговорювати телепрограми

вчорашніх дівчат без імен

кидати недопалки у пляшки

фотографуватися для соцмереж

ночувати будь-де

порівнювати громадські туалети

вживати слово «ненавиджу»

телефонувати вночі колишнім

напідпитку просити повернутися

втягувати живіт

вливатися в натовп туристів

аби згадати уроки англійської

обіцяти собі завтра жити по-новому

обісцяти сидячого на унітазі

вболівати за героїв шоу талантів

розумітися на всьому

їсти голосно і багато

засинати при світлі

міняти телефони валюту думку

мати порядок в кімнаті

щоби всі про це знали

 

ЛЕСИК ПАНАСЮК «КАМІНЬ ДОЩУ»

lesyk_panasyk

Лесик Панасюк переміг цього року на фестивалі «Молода республіка поетів», який проходив у рамках Форуму видавців. Через те йому видали збірку і сталося це досить оперативно. Сама книжечка цікаво оформлена самим автором, а ще у ній досить незлецькі тексти. Після них складається враження, що нарешті українські молоді поети переростають слемівську культуру і мислять поезію трохи глибше. Можливо, в Панасюка є трохи впливу сімдесятників-вісімдесятників. А це прекрасний час нашої поезії – Мельничук, Чубай, Голобородько, Лишега, Герасим’юк, Римарук… Тому в Панасюка назва книжки вже не «Хот-доґ» чи «Сепаратизм», а «Камінь дощу». І вже в першому тексті зрозуміло, що маємо справу з метафізиком-початківцем, який, проте, відрізняє мовчання від тиші:

Я іду вулицею

але не чую власних кроків

помічаю знайомого з іншої сторони вулиці

і гукаю його щоб привітатись

але з мого рота вилітають кулі мовчання

які чомусь не схожі на кулі тиші

Книжка складається із двох частин «Камінь у небі» і «Пташка у воді». В кожному з них по десять віршів. Себто, зовсім трохи. Метелик. Але ж все у ньому доволі гармонійно. Це теж немало – могти адекватно обходитися зі своїми текстами. Лейтмотивом до всієї збірки можна вважати вірш «Коли не за руку»:

Камінь вийнятий з води

вже скоро не має нічого спільного з водою

Птах струшує із себе синь

спустившись на землю

Хлопчина з неувімкненим фотоапаратом

підходить до кожного

і робить вигляд що фотографує

перехожого робить піддослідним

Підходить до мене

а я не камінь у небі

підходить до тебе

а ти не пташка у воді

Всі п’ять згаданих книжок, безсумнівно, заслуговують на читацьку увагу. Як, звісно, ще більше не згаданих. Проте, саме ці, як на мене, доволі яскраво і повно ілюструють те, що маємо сьогодні в більш-менш молодій українській поезії. Не така вже й погана. Можна читати далі.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe