uncategorized

У 2006 році у Санкт-Петербурзі вийшла збірка «Від психології побутового шрифту до графічної археології», до якої увійшли результати науково-мистецьких розвідок п’ятьох дослідників вуличних написів – художниці Ольги Флоренської, фотографів Юрія Молодковця та Олега Шагалова, а також дизайнерів Юрія Гулітова та Міті Харшака.

На 160 сторінках рідкісної на сьогодні книжки (тираж – 500 ексземплярів, перевидання не планується) автори розповідають історію дослідження так званих «побутових шрифтів» від 80-х років до початку 2000-х, коли на графічних кафедрах московських та санкт-петербурзьких вишів почали запроваджувати курс неточної науки «Графічна археологія» (автор терміна – Мітя Харшак).

.

.

Предметом дослідження стала непрофесійна вулична шрифтова графіка, яку група авторів збирала по всіх стінах-заборах та інших міських формах.

Тому усі дослідження старанно ілюстровані світлинами із їхніх колекцій. Вони мають бути цікавими для всіх – як для зацікавлених у шрифтах, так і для тих, хто вивчає міста через різні їх прояви.

.

.

Серед таких проявів, наприклад, стіни навпроти родильного дому, які лягли в основу серії фотографій Юрія Молодковця «Різдво». Це – настінні повідомлення татів (можна сказати, листи, вітальні лисівки, транспаранти).

.

.

До речі, до колективу авторів, мабуть, слід дописати і студентів, чиї роботи також увійшли до збірки – зокрема, перевтілення підглянутих на вулиці написів у шрифти.

.

.

Ось лише дріб’язки новизни досліджень:

• розширення поля графічних досліджень;
• збагачення шрифтознавчої термінології;
• фіксація мінливих форм побутових шрифтів, що в будь-який момент можуть бути (або вже є) зафарбованими / змитими / здертими тощо;
• класифікації (наприклад, на «девственные» та «лукавые»);
• визначення схеми народження побутового шрифту;
• позазмістова актуалізація написів “васяйятібялюблю” як джерела створенни нових шрифтів;
• визначення широкого кола навколошрифтових утворень (наприклад, слідів від колишніх вивісок)..

Проте інформаційним приводом для цієї оди була не стільки цінність такого прекрасного дослідження, скільки факт його появи у вільному доступі. Тому –

.

.

.