Інтерв’ю

Готуючи матеріали про світових творців паперового мистецтва, часом вихоплювалась цілком логічна думка: ну, чому ж в Україні не творять подібного, а то ще й кращого? Й до знайомства з Асею Гонцою із Черкас, майстром справ паперових, а ще улюбленицею дітей і професійним хореографом, думка про українське безпапір’я сумно жевріла й була непохитною. Проте натрапивши на ляльки в костюмах різних епох, а також на карнавальні маски рук Асі стало зрозумілим ясне українське паперове майбутнє. Свою талановитість дівчина відкрила нещодавно й випадково: коли мама Анна Чуприна показала донці, як робити витинанки. Крім того, що витинанки Асі вдались відразу, вона вирізала ще задосить чудових образів. Після того – незліченні виставки, симпозіуми, міжнародні фестивалі, а також друге місце на міжнародному конкурсі «Український тиждень мистецтв». Наприкінці року чекаємо на велику виставку карнавальних венеціанських масок, над якими зараз працює Ася, а на розмову з молодою майстринею чекати не доводиться. Вона вже сталася.

.

.

– Що стало передумовою твого паперового скульптуризму? Чи не бажаєш полишити це?
– Передумовою стало захоплення українською витинанкою, і саме вона виховала в мені любов до паперу та його можливостей. Мама Чуприна Ганна Юріївна, викладач-методист образотворчого мистецтва, показала, пояснила та виховала любов до витинанки і усього мистецтва в цілому.

– Що було перше – ножиці–папір чи книги–теорія з виготовлення паперових скульптур?

– Книги і теорії не було, оскільки серед української спеціалізованої літератури, праць, що присвячені паперовому мистецтву немає, більше власний досвід та, безперечно, помилки… Початком творчості можу назвати витинанку – це перше, з чим я познайомилась із паперового мистецтва, і років з 10 займалась нею як хобі. Далі університет, предмет – паперова пластка, і як результат – творчість, що поглинула мої душу і серце.

– Кого ти б ще назвала з майстрів паперової скульптури в Україні. Хтось ще цим займається?

– Скульптор Олександр Лідаговський із Київа та Ольга Бєлова із Дніпропетровська, педагог молодших класів. Це єдині майстри, про яких я знаю.

– А як щодо іноземного паперового досвіду?
– Якраз іноземний досвід є тим джерелом, із якого черпаю певні думки, ідеї. Розмаїття паперу закордоном відкриває можливості для створення чогось нового й унікального.

– Як у нас справи наразі в Україні з папером? Ти купуєш папір українського виробництва чи ні? Чому?
– В Україні з папером є деякі проблеми, особливо з білим ватманом. Том купую чеський, адже мене вражає його білосніжність з дещо блакитним відтінком, велику увагу приділяю щільності паперу, купую лише визначені 220-250 г/м2. В Україні є проблема також з клеями, закордоном, гадаю, її не існує. Проте ці обмеженя спонукають до вирішення проблем можливими доступними засобами.

– Скільки паперу й часу йде у тебе на одну скульптуру?
– На лялку в середньому іде 2-3 ватмани розміром 60х80см, часу від кількох діб до місяців. На маску також 2 ватмани, часу ж тиждень-два.

– Яка була мета / концепція створення ляльок у різних костюмах?
– За першою освітою я хореограф, і тому створювались не ляльки як предмет інтер’єру, а для відтворення настрою епохи та показу витонченості костюму, враження від тогочасних еталонів краси. Костюмами я захоплювалась завжди і провела ґрунтовну роботу, досліджуючи характерні особливості складок, елементів декору, крою кожного костюму. Насьогодні готується серія “Маски”, в грудні цього року, в приміщенні Черкаського обласного художнього музею відкриється моя персональна виставка. Якраз зараз дуже активно займаюсь підготовкою до неї.

.

.

.

.

.

– Розкажи, на яких ще конкурсах / симпозімах були представлені твої роботи?
– Ukrainian art week (міжнародний конкурс декоративно-прикладного мистецтва) вперше взяла участь у конкурсі цого року навесні. Отримала друге місце, для мене ця подія стала сюрпризом. До своїх робіт у мене купа претензій, тому дуже критично ставлюсь до їх конкурсної та взагалі мистецької спроможності.

.

.

.

.

– Чи виготовляєш щось паперове на замовлення? А які ціни за твої послуги?

– Так, виготовляю, однак це не так часто, тому прибутковою я назвати свою творчість не можу, сподіваюсь не надовго. Ціни на ляльки від 1000 грн., на маски орієнтовно 1300 грн.

– А написати наукову роботу з цього приводу?
– Наукова робота написана. Я є стипендіатом фонду Віктора Пінчука (Завтра. uа). Зараз займаюь написанням книжки, присвяченій історії, проблемам становлення та сучасності паперового мистецтва. Правда, практикам дуже важко займатись теорією…

­– Чому не працюєш із кольоровим папером?
– Кольоровий папір використовую лише у роботі з дітьми. В особистій творчості ні, для мене він занадто багато “говорить” сам, а над білим ще треба подумати, створити декількома складками те що має “прочитати” глядач.

– Чи ілюструвала коли-небудь книжку?

– Ілюструвала цього року читанку для малят, там були виконані графічні малюнки. Фото моїх робіт використовують в ілюстрації якогось навчального посібника, як видадуть, то зможу сказати в якому.

– Які твої улюблені книжки?
– Мій характер не дозволяє читати багатотомні видання або дуже довгі романи… Люблю новели, особливо Голсуорсі, Цвейга… Останні книжки, що їх прочитала – Прюшо “Життя Ренуара” та наукова роботи з кольорознавства Мітюшина.

– Тебе називають дуже хорошим педагогом. Ти легко знаходиш спільну мову з дітьми?
– Дітей обожнюю. Улюблений вік – перехідний підлітковий вік, для мене це саме той час, коли зявляються захоплення, інтереси, бажання. Тому так необхідно спрямовувати усю енергію дитини на розвиток та любов до мистецтва. Далі в житті це залишиться, якщо не за професією, то духовним багацтвом. З маленькими теж прикольно, але від  них треба кілька років чекати результату, а це, як на мене, неймовірно довго.

Роботи учнів Асі:

.

.

.

.

– У тебе є ревні послідовники? Хто? Над чим вони працюють?
– Про послідовників нічого не можу сказати, є люди, яким це цікаво, однак щоб любити, як я, і захоплюватись кожні день і годину…  Не знаю таких.

– Як громадська діячка і керівник культурних молодіжних проектів, скажи, на твою думку, у що залишатись вірити?
– У себе та людей, які відіграють у нашому житті дійсно важливу роль. Батьків, друзів…

huha.mohovynka

Світлини з персонального сайту Асі Гонци