Місця

У Рівному, Тернополі, Києві та Львові шпаків зі своїх домівок потіснили книжки. Близько 100 книжкових шпаківень встановили в обласних центрах. За словами ініціаторів проекту «Додай читання», маленькі бібліотеки мають на меті популяризувати книгу серед дітей.

«Читомо» вирішило познайомитись із організаторками книжкових шпаківень та інших цікавих проектів для читачів–малюків – Іриною Мацко (Тернопіль) і Євгенією Пірог (Рівне, Київ) – і дізнатись про їхню діяльність.

.

Євгенія Пірог, письменниця, керівник творчого об’єднання «Всі мрії», ініціаторка проекту «Додай читання»:

Ідея «Додай читання» заволоділа мною ще з весни минулого року. Саме тоді проект «Срібна Книга», до якого долучилось 360 дітей і який став рекордом України, завершувався. Зросло бажання долучати дітей до читання та творчості навколо книжки. Тому у Всеукраїнської ініціативи «Додай читання» базовим елементом є книжкові шпаківні, стилізовані книжкові полиці, що встановлюють у людних громадських місцях, з книжками та журналами для дітей, у вільному для читання доступі.

Щоб не нудьгувати,читайте разом з дитиною просто в поліклініці, коли чекаєна на прийом лікаря, чи в кінотеатрі перед початком сеансу, чи в дитячому розважальному центрі тощо.

Найперші дві книжкові шпаківні виготовив магазин «Епіцентр» у Рівному. Мені вдалося переконати керівництво, що це справді дітям треба, що з цього буде толк і буде підтримка – і діти в Рівненському палаці дітей та молоді отримали такий подарунок!

Нині діє 22 книжкові шпаківні та ще 50 виготовлено школярами Рівного (частина вже встановлюється у місті).

До цього процесу долучаються вже громадські організації, бібліотеки, меблярі, студенти, художники, просто небайдужі люди… і діти!

Книжки та журнали з шпаківень можна читати, перебуваючи безпосередньо там, де вони встановлені.

Є схожі формати, як буккросинг та маленькі вільні бібліотеки (LFL), але ми споріднені лише в книжках. До слова, наші шпаківні помітив Тодд Бол, організатор вільних бібліотек (шафки з книжками будь-де на вулицях, книжки вільно брати з собою і повертати у будь-яку), якогось він написав мені, підтримав, з того часу ми листуємося.

У нас інші засади: ігрові, творчі, активізуючі, орієнтовані на дітей.

Є шпаківні – отже, книжки прилетіли!

Наступний етап «книжкового інтерактиву» – «Блискуче перо». Так називаються альманахи дитячої творчості, які діти створюють разом з дорослими митцями. Саме спільна партнерська робота і творче спілкування відновлює цікавість до книжки, до письменників, до читання. Це суттєва відмінність та особливість нашого проекту, мета якого додати читання та примножити дитячі таланти.!

З вересня 2012 – від створення першого альманаху впродовж Львівського форуму видавців – вийшло пілотним друком вже 8 випусків «Блискучого пера» і залучено до дійства казкотворення майже 400 дітей.

Нині успішно додають читання в Києві, Рівному, Тернополі та Львові. Інформацію про них поширювала у «зацікавленому середовищі»: серед письменників, бібліотекарів, освітян, у закладах культури тощо. Надсилала інформацію, ділилася досвідом, проводила практичні майстер-класи.

Постійно оновлюється інформація на моєму авторському сайті, де соціальні проекти навіть «посунули» мій письменницький доробок)) Інформують про «Додай читання» друковані ЗМІ, інтернет-портали, активізуються радіо і телевізійні канали.

У Львові Форум видавців разом із Видавництвом Старого Лева та дитячою школою мистецтв Оксани Бондарук виготовили шпаківні, наповнили книжками і подарували медичним закладам міста.

У Рівному бібліотекарі міста успішно підхопили досвід створення шпаківень та «Блискучого пера», а тепер і місцеві відділ освіти, театр ляльок, дитяче кафе.

У Тернополі активно розвиває ініціативу Ірина Мацко, Центральна міська дитяча бібліотека, також долучається департамент освіти.

Оформлення кожної шпаківні унікальне. В цьому також особливий сенс, адже і зробити шпаківню, і оформити кожен може за власним бажанням і разом з дітьми! У Рівному, наприклад, у кінопалаці «Україна» приваблює дітей до книжок шпаківня, розмальована космічними сюжетами юного художника Стаса Мельничука.

Це залучає дітей виявляти свою ініціативу і долучатися до великої всеукраїнської книжкової гри.

Є стандартні креслення таких шпаківень найбільше, але форма може бути довільна.

Де встановити книжкову шпаківню? Спитайте у своїх друзів, з якими забажаєте це зробити. Порадьтеся з місцевою громадою, в школі, дитсадочку, на роботі. Зверніться з власною ініціативою до місцевих осередків влади: громадська ініціатива – це велика рушійна сила.

Бюджет шпаківні доступний: навіть із одного стандартного листка фанери за розробленими кресленнями вийде 2 шпаківні.

Доглядають за встановленими шпаківнями ті, хто встановлює (і діти!), не байдуже сприймають ті осередки (кіно, лікарня, дитячий центр), де є така книжкова яскрава дивина. Адже користь від книг розуміють усі.

Дарують книжки також всі охочі: видавці, книгарні, приватні особи, діти.

Діти сприймають таке книжкове «втручання» з неприхованим захопленням. Майструють-розмальовують шпаківні, діляться книжками. Залюбки грають роль Балакучого Шпака (творчий персонаж проекту), співають пісню «Читання – сила!», беруть участь у «Пташиній пошті».

Нагорода для дітей – відзнака Балакучого Шпака за авторство. З дітьми слід грати «по-дорослому» (з усіма правдивими атрибутами) і щиро.

Розвиток проекту потребує структурної підтримки на місцях: спершу інформаційної, потім організаційної. Цьому можуть сприяти громадські організації, місцева влада, департаменти освіти, культури, у справах сім’ї та молоді.

.

Ірина Мацко, ілюстраторка, дизайнерка, координаторка у  Тернополі всеукраїнського проекту «Додай читання!». Працює у Центральній дитячій бібліотеці. Багатьом уважним читачам відома як авторка «Книги мого роду», що 2012 року вийшла у «Видавництві Старого Лева»:

Ідея всеукраїнської ініціативи «Додай читання» належить письменниці Євгенії Пірог, з якою ми потоваришували спочатку книгами-рекордсменами України, а потім справді стали подругами. Ідея дуже потрібна і справді хороша, тому із великим задоволенням я підтримала її, разом із моїми колегами з роботи у Центральній дитячій бібліотеці м. Тернополя ми змогли втілити цю ідею в життя.

З Мар’яною Савкою, наприклад, ми спілкуємося, оскільки з «Видавництвом Старого Лева» ми співпрацюємо щодо видання моїх книг. З організаторами у Рівному ми не знайомі, у Києві – Женя Пірог.

В оформленні шпаківень велику допомогу нам надали студенти інституту дизайну Тернопільського національного педагогічного університету ім.. В. Гнатюка. Дизайн теж вибирали самостійно. Основним завданням було зробити шпаківні яскравими і мистецько привабливими. Наскільки це вдалося – судити вже читачам.
Шпаківні ми розподілили по громадських закладах різного спрямування. Одна з них поїхала у гематологічне відділення міської дитячої лікарні, де лежать онкохворі дітки. Інша – в Український дім «Перемога». Ще одна – в торговий центр «Подоляни», де є осередок Центру щасливого батьківства та материнства, і остання в заклад громадського харчування – арт- кафе «Коза».

Біля цих шпаківень будемо проводити зустрічі з авторами та поповнювати їх новими книгами.

Основна мета проекту – зробити книгу ближчою до дітей, до читачів. Нехай вона буде всюди і запрошує до прочитання. А будиночки в цьому допоможуть.

Діти зустріли шпаківні з книгами дуже позитивно. Кому ж не сподобається хатинка з книгами, та ще й яскраво оформлена? Та й що казати про дітей, коли і дорослим проект дуже подобається.

Якщо ви ще повністю не надихнулися книжковими шпаківнями, ми дуже радимо прочитати про «Маленькі вільні бібліотеки». Проект, який підхопили читачі з усього світу.

Оксана Хмельовська

Світлини з архіву Ірини Мацко та Євгенії Пірог