«Я маю смак!», – так почав свою лекцію стронґовський. Публіка не заперечувала. Окрім байок зі свого життя, пов’язаних із перекладом і дизайном книги, Ілля намагався показати те, що ми у повсякденному житті не завжди помічаємо. Ні, не через те, що це непомітні речі. Швидше, навпаки, вони занадто помітні. Обкладинки книжок – ось про що говорив Ілля.
.
.
Схожі на невдало змонтовані зображення у фотошопі, з несумісними кольорами, із нашаруванням безлічі шрифтів, із невідповідністю до змісту книги, простіше кажучи – без смаку. І як після цього змусити людей ці книги любити? Так, ви скажете, що справа не в обкладинці. Але купуючи книгу, ми, перш за все, звертаємо увагу на обкладинку і тільки потім читаємо анотацію.
.
.
Сучасні технології наввипередки доводять нам безмежність людських можливостей. Та, на жаль, в Україні ці можливості використовують лише задля самих інновацій, а не задля примноження прекрасного. Так звані дизайнери ліплять на обкладинки зображення сумнівно морального змісту, перенасичують різними кольорами та шрифтами, і врешті-решт книжка, тобто культурний продукт, стає більш схожою на зелених зайців із рожевими вухами, яких теж шиють на вітчизняних іграшкових фабриках.
.
.
І справа не у відсутності смаку, а в тому, що ми його не хочемо виховувати. Простіше щось скопіювати, доліпити, розмістити яскравий напис – і готово! Та хто ж захоче таку книжку читати?
Проте люди читають і вже не звертають увагу.
Дизайном зі смаком може похвалитися рідко яке вітчизняне видавництво. У стронґовського у фаворитах видавництва «Літопис» та «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Їхні обкладинки не упадають в око надмірною яскравістю, вони приваблюють красою. Так, серед створювачів книг під орудою Івана Малковича – найталановитіші художники. І це дає результат: права на розповсюдження абабагаламагівських книг викупили видавництва 18 країн світу – від Англії (видавницвто «Тemplar Publishing») та США («Alfred A. Knopf») – до Південної Кореї.
.
.
«Літопис» користується послугами дизайнерської студії «Аґрафка», результат видно: оформлення книг вишукане і приємне, європейське, але із українським колоритом.
.
.
Щоби ці видавництва не були вийнятками із правил, стронґовський радить:
По-перше. Не завантажувати обкладинку кольорами: можна використовувати два, максимум – три кольори, це забезпечує адекватність сприймання. До речі, будь-який стиліст вкаже на цю ж особливість.
По-друге. Кількість шрифтів потрібно зменшити до мінімуму. Зловживання гарнітурами розсіює увагу, і книжка перетворюється на дешевий рекламний буклет.
По-третє. Зображення має бути простим, але вишуканим. Володіння фотошопом – справді професійним.
По-четверте. Зображення має нести в собі ідею та відповідати змісту книги. Найперше, чим різняться іноземні обкладинки, концептуальністю. Це чіпляє і змушує задуматись.
.
І наостанок, мабуть, одна із найважливіших порад від стронґовського – це творчість, або ж, модніше кажучи, креатив. Креативна ідея не лише привертатиме до себе увагу, але і змусить потенційного читача взяти цю книгу до рук, прочитати анотацію, а згодом, можливо, і книжку.
Стронґовський унаочнив свої поради прикладами обкладинок як українських, так і іноземних. Хиби були в обох категоріях, але переважали, звичайно, наші, як не прикро це чути.
Проте будь-яка проблема має вирішення, а все геніальне – просте. Не забуваймо про це, і краси у світі стане більше.
Лекція проходила в рамках Фестивалю молодих видавців і редакторів, 15 квітня 2010 року
.
Ксеня Кисіль
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
спанатій йому явно не вірить! Х)
поздравляю. ждем текста лекции целиком и с картинками) или книги ))
такої поки не маємо, і я підозрюю, що і сам стронґовський має її лише в голові, а також – безперервно і продовжувано у дискурсивному форматі тут – http://strng.org
на жаль, сама на лекції не була
але багато чула)))
Олександре, ви вірите?
гм, справді нічого текстуального не готувалося, а мою колекцію західних книжкових обкладинок різних періодів можна глянути тут:
http://picasaweb.google.com/oni.hayato/BookCovers
Цікава, мабуть, лекція була, шкода, що не у Львові :). А-ба-ба-га-ла-ма-га й Літопис – абсолютно підтримую! ВНТЛ-Класика ще бувала непоганою, зараз щось її не видко. Власне, я вже певний час просто не купую книжки, які хочу прочитати й хочу мати в домашній бібліотеці, тільки через те, що я не можу такою а ля фоліо шкарадністю псувати свою бібліотеку! І – що найприкріше – певні видавництва здається монополізували видавництво величезної кількості авторів.
п.с. “це творчість, або ж, складніше кажучи, креатив” – гиги, та невже? 🙂 це “модніше кажучи”, модно теперка все “креативне”, творче – це нудно.
Шкода, що порпустила таку нагоду прийти на цю лекцію…
Треба віддати належне таким людям як пан Стронґовський, і сказати Вам – велике Дякую, за те, що так опікуєтесь проблемами просування адекватної!!! книги в і так атрофоване хворобливе суспільсво…
Та й журналістка дуже колоритно описала всу суть тої лекції, за що і їй спасибі! =)
дякую;)
креатив – точно модне слово)
ндя. “молоді видавці й редактори” в нас такі ж грамотні, як цей текст. рано про обкладинки теоретизувати. спершу треба організувати Фестиваль зубріння правопису.
Дякуємо за пораду… Сподіваємось ви не тільки на словах допоможете організувати нам запропонований фестиваль. І ми разом із вами станемо грамотнішими, щоб було не пізно теоретизувати про обкладинки.
prophet_in_blue, а може для початку ділом?
Теж мені “грамотєй”…
З яких це пір профани про дизайн говорять? Смішно…