головна, низ

Вид музей

Клас музей книги

Назва Музей книги і друкарства України

Місце популяції

м.Київ, вул. Івана Мазепи, 21 (територія Києво-Печерської лаври)

Телефон: 280-79-76

розділ про музей на порталі www.vuam.org.ua

[geo_mashup_map]

Витрати на утримання

Дорослi – 15 грн.

Учні, студенти та пенсіонери – 5 грн.

Екскурсійне обслуговування – 25 грн.

Період

Музей відкритий щодня, крім вівторка.

Каса працює з 10.00до 17.00 години.

Останній понеділок місяця – День відкритих дверей.

Остання п’ятниця місяця – санітарний день.

Еволюція

Самому музею книги і друкарства України понад три десятки років (був заснований у визначний 1972-ий, Міжнародний рік книги), проте як мистецький і видавничий осередок він бутий-перебутий, тому має свою цікаву й драматичну історію.

Хто не знає – музей розташований на території Києво-Печерської лаври, у будівлі аля українське бароко. Вже сама атмосфера там сприяє високому. Колись це була лаврська монастирська друкарня, яку заснував на початку XVII століття архімандрит Єлисей Плетенецький, що запросив працювати до друкарні видатних вчених і письменників того часу. Видання Києво-Печерської друкарні були вишукані, мали красиві шрифти, мистецькі заставки, а сторінки часто оздоблювалися орнаментальними рамками та ілюстраціями. Після таких витворів Києво-Печерська лавра, та й в Україна загалом, друкувати негоже просто не могла (й не може!?).

Зовнішні ознаки Перш, ніж зайти до музею, варто оглянути саму будівлю, архітектурну пам’ятку. Барочні фронтоми. З південного та східного боків здіймаються вежі. Міцні арки, перекинуті через вулицю, що веде до печер. Будівля, зважаючи на пожежу, реставрацію 1880 року, капітальний ремонт 1954 року, збереглася непогано. На жаль, кав’ярні при музеї немає, адже комерціалізація подібних закладів у нас ще не досить розвинута. Але посидіти-помислити-обговорити все можна в затишному дворику, біля водограю.

Асортиментність Експозиція музею – це вся тривала та цікава історія української книги: від рукописних книг (експонуються факсимільні видання) «Київських глаголичних листів» (Х ст.), «Остромирового Євангелія» (1056-1057), «Слова о полку Ігоревім» (кінця ХІІ ст.) до оригінальних творів. А це видання, що ілюструють зародження друкарства в Європі, початок і розвиток кириличного книгодрукування, видавничу діяльність Івана Федорова, Памви Беринди, Петра Могили, Інокентія Гізеля та інших. На другому поверсі музею все виглядає більш сучасно і якось звичніше. Адже тут представлена історія книги ХХ – початку ХХІ ст. в Україні, закордонних центрах української еміграції і діаспори.

Серед цікавинок цього періоду – журнали «Мистецтво», «Плуг», букварі для дорослих та посібники, що сприяли подоланню неписьменності у 20-х роках (наприклад, дещо незвично тепер  побачити таку брошуру для селян «Як правильно читати книги і газети») і, звичайно, художня література, твори самвидаву. Не оминули увагою у музеї мистецтво образотворче, а саме оформлення та ілюстрації книги. Тож, можна споглядати книжкову графіку Г. Нарбута, В. Кричевського, В. Касіяна, О. Базилевича, М. Дерегуса, В. Перевальського, В. Лопати тощо.

Дивно, що для презентації сучасного книговидання обрали лише видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Вочевидь, у музеї мають особливу симпатію саме до нього, однак,  висвітлення сучасної ситуації виглядає не досить коректно… Також є різноманітна «екзотика»: книги, оздоблені карбованими виробами із золота і срібла, в оправах зі шкіри, оксамиту, з емалевими прикрасами.

На запитання про найцінніший експонат колекції директор музею Валентина Григорівна Бочковська відповідає не роздумуючи: “Це однозначно оригінальні видання Івана Федорова «Апостол» 1574 року та Острозька Біблія 1581 року, а також перше видання Києво-Печерського Патерика церковнослов’янською мовою 1661 року, якого немає навіть у бібліотеці ім. В. І. Вернадського. Окремі ж книги є неоціненними для дослідників. Зокрема, «Тріодь Пісна», де міститься криптограма Памво Беринди глаголицею, а це доказ існування глаголичних кліше у XVII ст”.

Читання Читати книжки можна хіба що з вітрин. Всі цінні екземпляри ховають під скло, аби їх не пошкодило денне світло та інші негативні чинниками, наприклад… незграбні відвідувачі. Якщо постаратись, є шанс побачити на окремих сторінках помітки древніх читачів.

Додаткові ритуали Про книжкових старожилів вам докладно можуть розказати працівники музею (краще попередньо замовити екскурсію). І навіть покажуть, як саме відбувався процес друкарства, як колись працювали всі верстати і обладнання старовинних друкарень.

Життя музею схоже на активне. З періодичних виставок, що відбулися останнім часом – «Animals» Івана Семесюка, зібрання колекціонера й книгознавця Михайла Грузова, благодійні дитячі виставки. В перший день виставок часто влаштовують майстер-класи художників. Освітні програми зорієнтовані особливо на дітей: так в музеї щиро намагаються “прищепити” любов до книги, доки це ще можливо у час тотальної комп’ютеризації. Зокрема, до 950-річчя «Остромирового Євангелія» (його прикрашають близько 300 заголовних літер-буквиць, жодна з яких не повторюється!) організували виставку-конкурс декоративних літер.

Щосуботи о 12-тій годині в музеї відбувається цікава штука – майстер-класи з виготовлення паперу ручного лиття «Музейна папірня». Не лише для малих, запрошують усіх. Спочатку трохи повідають про історію, без цього ж ніяк, а потім дадуть змогу зробити папірчик власноруч.

Типові відвідувачі Основний контингент – це діти шкільного віку. Їх часто водять на екскурсії (а деякі допитливі приходять і самі). Вони вже своєю присутністю створюють жваву атмосферу. Проте є освітні програми для будь-якого віку, музей пропонує різні тематичні лекції-екскурсі (зі списком можна ознайомитись на сайті). Художники, майстри-типографи та всякий творчий люд відвідує музей для натхнення, трапляються бібліофіли з маніакальними замашками. Все ж добре, що книжки захищені. За статистикою, з дня заснування музею, у ньому побувало три мільйони відвідувачів.

Настя Денисенко