другорядні, низ

Прозаїчна на перший погляд потреба постала з поезії, коли Віка Черняхівська думала над виданням своєї першої збірки “Я, ти, він, вона”. Дуже хотілося, аби книжка вийшла гарна, акуратненька, на хорошому папері, аби не те що читати – торкнутися було приємно. Проте гарні та приємні речі зазвичай називаються “дизайнерськими” і коштують, наче київський квадратний метр.

Тоді Віка почала “серфити” інтернетом, приєдналася до жж-спільноти “Ручная бумага” та запаслась макулатурою. На жаль, на весь тираж збірки достатню кількість паперу створити не вдалося, бо книгу все ж хотілося побачити ще замолоду. Та результат перероблення (до речі – без жодної шкоди для довкілля) не пропав. І з нього вийшли чудові записнички та листівки. Дизайнерські.

Віка Черняхівська далі пише віші та робить папір, щоправда останнє – під особливий настрій. Саме цей настрій ми намагалися створити, коли запросили поетку Віку та її чоловіка Сергія показати і розказати про “ручний”.

Рецептура економічно доступна та творчо-піднесена. Технологія – мокра.

1. Підготуйте стос газет (купу серветок, папір, якого хотіли позбутися – але зупиніть свій вибір на чомусь одному) та розірвіть кожну шпальту на клапті по 1-3 см.

2. Результат знищення сторінок засобів масової інформації (серветок / паперів невідомого походження тощо) засипте у резервуар, наприклад – тазик, або, як хочете забезпечити папером ще n-ну кількість людей, – у виварку. Залийте водою – хай розкладається на волокна.

До речі, найкраще заливати окропом – тоді не треба чекати до ранку, аби перейти до пункту 3, а отримати першосировину для переробки уже за 2-3 години.

3. Злийте воду, виберіть мокрі газетки з резервуару та закиньте у подрібнювач (мамин блендер, кухонний комбайн, прилад з “Магазину на дивані” раздватри). Таке знаряддя у домашніх умовах хвацько замінить цілу ен-ти-шти-пер-ну машину з паперопереробного заводу.

4. Ретельно подрібніть колишній папір до однорідної суміші.

Тільки не забувайте про друкарську фарбу, яка може лишитися у блендері після газет. Краще подрібнювати старим приладдям, яке вже не використовується для кулінарних операцій, інакше шлунок навряд чи зможе коректно вас зрозуміти.

5. Додаємо трохи крохмалю, або розчину ПВА.

Для кольору можна додати міцного чаю / акварелі / апельсинового соку / відвару з цибулячого лушпиння. Для декорування – свіжих квіткових пелюсток, дрібного насіння. Старанно перемішайте.

(шануючи вас як естета, ми не подаємо фото суміші)

6. Візьміть марлеву тканину та піддон (просто чудово, якщо у дірочку), простеліть її на піддон. Вилийте на цю основу, тоненько та рівномірно розкатайте суміш по поверхні. Це дуже важливо, якщо в результаті ви хочете отримати папір, а не лоток для яєць.

7. Зверху теж накрийте марлею та поставле під прес. Залежно від тонкості паперу та атмосферної вологості вашої квартири папір висохне за 6-12 годин.

Віддирати від марлі обережненько. Такий папір неповторний і невідтворюваний технічно, а ще – по-справжньому живий. Вбирає у себе все, написане та намальоване як рідне, але звучить воно вже зовсім інакше. Спробуйте!

А ЩЕ…

70% макулатури перетворюється на туалетний папір, решта – на покрівельні матеріали. Жаль.

У Києві жж-юзер mymailto теж займається створенням паперу – для цього він навіть викупив цілу майстерню і зараз пропонує свій папір усім, хто такі витвори цінує. Адреса спільноти http://community.livejournal.com/ruchnaya_bumaga/

Зробити папір можна також з ганчір’я, а ще – з первинної сировини: кори шовковиці, верби, листя чаю та всього волокнистого, що трапиться на вашому шляху.