Польський акцент
Спецпроект «Польський акцент» — це серія аналітичних статей та ґрунтовних розмов із представниками книговидавничої сфери для українських видавців, ілюстраторів, дизайнерів, культурних менеджерів, бібліотекарів, читачів та усіх тих, хто причетний до книги в Україні про функціонування польського книжкового ринку та літературне середовище Польщі.
Ми віримо у руйнування кордонів, у те, що ми цікаві світові, а світ цікавий для нас, а іноземний досвід — найбільший поштовх до розвитку, відкриттів і пошуку себе.
Польські бібліотеки схожі на той храм (де Індіана Джонс шукав кришталевого черепа), який зберігає скарби і пам’ятки цивілізацій. Вони стали невід’ємною інституцією, яка формує польське суспільство. Може здатися дивним, що бібліотеки повністю підпорядковуються Міністерству культури та національної спадщини, втім екс-директор Інституту Книги Ґжеґож Ґауден каже, що розвиток і стан бібліотек не залежить від політики партії, адже бібліотеки стали невід’ємним елементом публічного простору.
Бібліотечні традиції Польщі дуже давні – меценати та науковці укладали книгозбірні багато сторіч поспіль. Однак вони не стоять на місці й поруч з давніми архівами виникають сучасні споруди, що зачаровують не лише вигадливістю архітектурних форм, а й наповненням фондів. Ми зібрали для вас список цікавих бібліотек Польщі від найдавніших до ультрасучасних, від старовинних музеїв до зали очікування на вокзалі.
У другій частині тексту про польський книжковий дизайн й ілюстрацію, варто замислитися про саме поняття «школи» як передачі знань від покоління до покоління, творення традиції. У мистецьких навчальних закладах викладають практикуючі художники і дизайнери. Дуже часто найталановитіші студенти після захисту диплому залишаються викладати на своїх кафедрах, паралельно активно працюючи як незалежні творці.
Що поєднує польських письменників Тадеуша Бой-Желенського та Юліана Тувіма? Наприклад, літературні кабаре початку ХХ століття. А якщо додати Бріджит Джонс? Тоді – авторське право. Польські митці тлумачили авторське право як елемент культури та брали на себе відповідальність не лише за нові тренди в письмі модернізму, а й за розвиток правових концепцій. У спецпроекті «Польський акцент» — про те, як працює авторське право у Польщі.
Ми вже знаємо, що відбувається у польській поезії, кого варто перекласти на українську, як проводити аналітику у книжковій сфері і які фестивалі слід відвідати. У спецпроекті «Польський акцент» настав час поговорити про книжковий ринок Польщі, як він розвивається, з якими проблемами бореться і чи варто наслідувати польську модель продажу книг.
Про польську візуальну книгу можна говорити багато і довго. Традиція плакату, графічного дизайну, ілюстрації твориться в Польщі впродовж десятків років і цілими поколіннями художників. У спецпроекті «Польський акцент» ми подаємо скромний і суб’єктивний зріз польських творців книги, які працюють активно сьогодні і впродовж останніх років.
>>
Коли всі компоненти вистави підпорядковуються єдиному задуму — гра вдається. Саме це роблять люди, про яких піде мова у цьому матеріалі. Вони організовують видовище, опікуються сценарієм, нервують перед відкриттям, а за рік повторюють ще раз. Займаються своєрідною режисурою, створенням життя. Тільки не для фільмів чи вистав, а для книжок та письменників.
Пісторіус і Баумґартнер як Розенкранц і Гільденстерн, або Найновіша польська поезія після Вільяма Шекспіра, Тома Стоппарда і Йоганна Вольфганга Гете — в роки навчання Вільгельма Мейстера (бо «те, чим є і що роблять оці двоє, не може бути зображене одним»)?
Сучасну польську поезію я перекладаю і досліджую понад 15 років, але зараз — уперше — на початку аналізу — вирішила зреферувати уривок розмови між активними учасниками польського книжкового ринку в сегменті поезії: Пйотр Марецький, головний редактор журналу про культуру «Ha!art», спілкується з редакторами літературного щоквартальника «Wakat» Марією Циранович, Міхалом Чаєю, Беатою Гулею і Міхалом Каспшаком. Інтерв’ю відбувалося в травні 2012 року під час Третього Варшавського книжкового ярмарку і було опубліковане під назвою «Чи сучасна поезія має читача?». Я не виділятиму окремих реплік кожного з мовців, мені важливо окреслити порушене ними коло питань.
Те, що в Україні польську літературу люблять – а отже, перекладають, видають, читають і обговорюють, – безперечно, правда. Але не вся.
За даними польського Інституту книжки – державної інституції, яка, зокрема, займається підтримкою та просуванням польської літератури за кордоном, – торік Україна вийшла на перше місце серед усіх країн світу за кількістю дофінансованих перекладів з польської: їх було шістнадцять. Ця цифра, звісно, не абсолютна, бо багато книжок – як у нас, так і у світі – виходять без цієї підтримки. Але щось таки вона означає.
Розмова про функціонування польського книжкового ринку, аналітику і дослідження, а також маркетинг та статистику видавничої сфери.
Книжкова інфраструктура розвивається там, де звикли до чітких підрахунків, зведення статистичних даних та маркетингових досліджень. Водночас, такі дослідження — коштовні та актуальні лише в одному випадку — коли є що рахувати і досліджувати. На українському видавничому ринку потреба у цифрах і фактах зростає, тож ми вирішили зустрітися з Пьотром Доброленцьким і дізнатися, як працюють із даними в Польщі.