Авторське право

Що поєднує польських письменників Тадеуша Бой-Желенського та Юліана Тувіма? Наприклад, літературні кабаре початку ХХ століття. А якщо додати Бріджит Джонс? Тоді – авторське право. Польські митці тлумачили авторське право як елемент культури та брали на себе відповідальність не лише за нові тренди в письмі модернізму, а й за розвиток правових концепцій. У спецпроекті «Польський акцент» — про те, як працює авторське право у Польщі.

Століття тому в Польщі з’явилося перше професійне товариство авторів, яке початково визначало захист прав учасників серед своїх цілей . З приходом радянської влади питання авторського права (та, часто, й письменники-ініціатори) було усунуте, та сьогодні Польща демонструє тяглість традиції, семимильними кроками долає прогалини в сфері авторського права та навіть стає піонером окремих європейських ініціатив. На це впливають два фактори: реформа законодавства у сфері інтелектуальної власності та активність громадського сектору, в першу чергу, людей, які творять польську книжку.

У Польщі діє преференційний податок на гонорари для авторів. Його теоретиком та ініціатором виступив польський письменник, перекладач Тадеуш Бой-Желенський, а головні ідеї можна прочитати в есеї «Податкові парадокси» («Paradoksy Fiskalne») 1928 року:

«Література сьогодні належить до сфери, що оподатковується більше за будь-яку іншу… Чуття логіки змушує мене продискутувати певні пункти. Розмір податку практично залежить від двох речей: наскільки високим та наскільки видимим є дохід. Є люди, які лежать, як на пательні: бери і смаж. Їхній дохід не можливо приховати. До них належать журналісти, письменники, актори. Їх оподатковують тяжко, тяжче ніж інших митців, не кажучи вже про спекулянтів та усіляких грошоробів…»

Бой-Желенський пояснює далі: якщо ми навіть потрактуємо літературу за ремесло, то мусимо брати до уваги, що столяр, зазначаючи свій річний дохід, вираховує з нього витрати на сировину: дерево, цвяхи і так далі. А що вираховувати письменнику? Якщо ти написав роман про подорож – вираховуй витрати на подорож? І наводить приклад Верлена, який так багато потратив на свою кохану, про яку й писав інтимну лірику, що з гонорару годі вирахувати кошти «на сировину»– не вистачить грошей. Дотепно й гостро Бой-Желенський промотував політику, яка діє й нині: преференційне оподаткування авторської винагороди. Вона полягає у тім, що вирахувати «сировину» із роботи автора непросто, проте креативна діяльність очевидно вимагає особливого ставлення з боку держави у контексті оподаткування.

pravoo_1

У частині зображення використана ілюстрація із сайту magoz.is

Відтак Сеймом було прийнято таку систему: від авторської винагороди віднімаються внески на пенсійне та медичне страхування,отримана сума ділиться на два, а тоді уже нараховується податок на дохід (Закон «Про оподаткування фізичних осіб»). Однак, є застереження: загальна сума доходу не повинна перевищувати 85 528 злотих на рік. До суми, яка є надлишковою, застосовується загальна ставка оподаткування. Такий підхід демонструє: держава усвідомлює різницю між різними видами діяльності, заохочує креативність та підтримує митців. Інша справа, що державу слід стимулювати – так, як це зробив Тадеуш Бой-Желенський.

Правові фрейми не грають жодного значення, якщо не заповнюються правовідносинами учасників ринку. Польщі із цим пощастило – активно діють організації авторів та перекладачів, ПЕН-клуб, літературні агенції. За останнє десятиліття поляки мали нагоду спостерігати навіть за кількома судовими процесами, де відстоювалися авторські права. Перший – справа «Щоденника Бріджит Джонс» у 2011 році. Перекладачка бестселеру «Щоденник Бріджит Джонс» Сюзанна Начиньська, який розійшовся загальним накладом понад півмільйона примірників, отримала гонорар всього лише 2 700 злотих, однак їй, за допомогою польського ПЕН-клубу, вдалося відсудити 40 000 злотих неотриманого прибутку.

Ця судова справа висвітлює два важливі аспекти. По-перше, вплив перекладу на успіх книжки. Видавництво-відповідач будувало свій захист на тім, що «Щоденник Бріджит Джонс» — популярна книжка, тому перекладачка не вплинула на успіх видання у Польщі. Нагадаю, що переклад художнього твору – це окремий об’єкт авторського права, що підлягає захисту як оригінальний твір. Відтак перекладач класично повинен отримати два види виплат – окремо гонорар за створення переклад, окремо – гонорар чи роялті за передання майнових авторських прав.

Виникає питання балансу цих виплат, які отримає перекладач складного філологічного чтива та популярного роману, однак очевидно – виплата одноразового гонорару за роботу з текстом, що розійдеться кількасот тисячним накладом – несправедлива. Такий виняток передбачено у ст.44 Закону «Про авторське право»: «У випадку очевидної диспропорції між винагородою автора та прибутком правонаступника майнових авторських прав, автор має право вимагати відповідного підвищення винагороди через суд». Перекладачка скористалася цим правом, а суд долучив до доказів висновки директора польського ПЕН-клубу Адама Поморського та редактора журналу «Світова література» Пьотра Зоммера. Суд зазначив, що найнижча відсоткова ставка гонорару для перекладача у Польщі становить в середньому 2,5% від вартості збуту. Від цієї ставки й було вирахувано доплату для Начиньської.

Іншим знаковим прецедентом є справа дитячої письменниці Малґожати Мусєровіч, яка захищала свою книжку для підлітків «Єжиц’яда». Цей цикл повістей – культовий для ось уже кількох поколінь поляків ще з кінця 70-их рр. У 2014 році Познаньський центр культури «Замок» поставив спектакль «Єжиц’яда: сфера досліджень», інспірований оригінальним текстом та ґрунтований на критиці дівчачих підліткових книжок та, зокрема, ідей Мусєровіч. Мусєровіч подала позов щодо порушення її авторських прав і захисту честі та гідності, вимагаючи припинити показ спектаклю та компенсацію в 150 000 злотих.

Після тривалого процесу суд задовільнив вимоги авторки. Конфлікт полягав у межі між оригінальним твором, яким є інспірований твір, та залежним твором. Інспірованим є твір, що постав під впливом натхнення твором іншого автора. Що важливо, інспірований твір запозичує елементи, які не підлягають охороні авторського права, наприклад, характерні риси авторського стилю. Залежний твір натомість може містити персонажів та сюжетні особливості оригінального твору. На практиці таку різницю встановлює суд.

Ілюстрація Pandemia Fanzine із сайту magoz.is

У більшості європейських країн професійні творчі спілки опікуються питаннями авторського права і Польща – не виняток. Зокрема, це чесні контракти, вплив на оподаткування гонорарів, захист учасників в суді. «Товариство перекладачів художньої літератури» (Stowarzyszenie T?umaczy Literatury) запропонувало типовий контракт між видавцем та перекладачем, метою якого є захист прав та інтересів перекладача у складних правовідносинах із видавцем. Цей контракт не визначений законом як обов’язковий, але підписання договору на його основі – питання доброго тону та належних відносин на ринку. Він визначає типові зони небезпеки, серед яких такі:

• рекомендація не передавати права безстроково – а на термін 5-7 років;

• визначення моменту передання прав у зв’язку з моментом виплати перекладачу винагороди;

• перекладач передає видавцеві права на публікацію, створення аудіокниг, але похідні права (як-то право на створення спектаклю) залишаються за автором перекладу;

• ім’я перекладача повинно бути розміщене на обкладинці перекладу та на усіх рекламних матеріалах.

Контракт включає й умови, які захищають видавництва, як-от право видавця нарахувати штраф за невчасно зданий переклад.

pravoo_2

У частині зображення використана ілюстрація із сайту magoz.is

Система авторського права Польщі піддалася впливу норм права ЄС – і лише виграла від цього. У жовтні 2015 року Польща завершила процес гармонізації національного законодавства із вимогами ЄС та імплементувала три важливі документи у сфер авторського права:

Директива 2011/77/ЄС (яка заміняє Директиву про строк охорони авторського права та окремих видів суміжних прав)

Директива 2006/115/ЄС (Директива про право публічного прокату – Public Lending Right)

Директива 2012/28/ЄС (Директива про дозвіл на використання сирітських творів)

Такі зміни – результат консультаційного та законодавчого процесу, що тривав понад два роки.

За цей час Міністерство культури та національної спадщини Польщі зініціювало низку зустрічей щодо ключових моментів реформи у межах Форуму авторського права та збирало фідбеки від усіх зацікавлених сторін – неурядових організацій, авторів, організацій колективного управління правами, видавців, професійних спілок. У частині впливу на книговидавничий ринок реформа торкнулася таких аспектів: винятки із авторського права у освітніх цілях, використання творів, що вийшли з комерційного ужитку, використання сирітських творів, право цитування та використання бібліотеками концепції права публічного прокату. Усі ці концепції відсутні в Україні, тож варті окремого розгляду.

1. Обмеження авторського права з освітньою метою Польський законодавець визначає перелік освітніх інституцій, які можуть використовувати об’єкти авторського права без сплати роялті – це освітні інституції, університети, дослідницькі підрозділи. Натомість ЄС визначає освітню мету не за суб’єктом, а за способом використання твору:

«Застосовуючи виняток або обмеження для некомерційної освітньої чи дослідницької мети, включно з дистанційним навчанням, некомерційна природа діяльності повинна визначатися конкретно цією діяльністю». Тобто, організаційна структура, стороння фінансова підтримка освітньої установи не мають значення.

У контексті реформи 2015 року в Польщі вперше було легалізовано поширення «освітньої мети» використання твору на освітні технології (e-learning), які проте теж визначаються не характером використання, а освітньою установою, яка застосовує такі технології. Застосування винятків із авторського права можливе лише для чітко визначеного кола учнів, вчителів, дослідників, яких можливо ідентифікувати як осіб, що використовують об’єкти авторського права.

2. Виняток з авторського права щодо творів, що вийшли з комерційного вжитку

До таких творів у ЄС (та у Польщі) зараховують:

• не доступні на ринку навіть зі згоди власника авторського права;

• відсутні на ринку у обсягу, що задовольняє попит;

• не доступні для споживачів таким чином, аби споживач міг у бажаний час та в бажаному місці отримати доступ до твору.

Виняток полягає у наданні онлайн-доступу до таких творів, проте, закон все ж передбачає певні обмеження:

• виняток застосовується лише до книжок, опублікованих в Польщі до 24 травня 1994 року;

• виняток застосовується лише архівами, освітніми інституціями, університетами, науковими та культурними інституціями;

• застосування такого винятку має бути погоджено з організаціями колективного управління правами з метою уникнення стягнень за використання твору;

• застосування цього винятку можливе лише у звязці з публічним інтересом у отриманні доступу до твору;

• особи, які опублікували такий твір, не мають права на винагороду, окрім плати за оцифрування твору.

3. Виняток з авторського права щодо сирітських творів

Згідно з польським Законом «Про авторське право», твір є сирітським, якщо власник авторського права не може бути визначений чи знайдений незважаючи на пошук, здійснений згідно з вимогами закону. Так часто стається не з авторами, а з правонаступниками.

Сирітський твір повинен бути:

• друкований

• уперше опублікований на території Європейського Союзу.

4. Право публічного прокату

Політику Public Lending Right застосовують 28 країн — усі скандинавські, також Канада, Британія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Ізраїль, Австралія та Нова Зеландія. Ідея такої програми з'явилася в Данії у 1941 році. У 2015 р. до них приєдналася Польща, імплементувавши Директиву 2006/115/ЄС. Так, у Польщі виплати за правом публічного прокату здійснюють організації колективного управління правами, але з державного бюджету – коштів, отриманих із податку на азартні ігри. Організації, відповідальні за виплати, обираються на конкурсній основі.

Ці внески — частина національної культурної політики та відносин у сфері авторського права. Вони дозволяють живим письменникам, перекладачам та ілюстраторам отримувати додатковий дохід.

Польські автори не чекають кращої долі – вони заявляють про свої права й об’єднуються, аби бути почутими в боротьбі за них. Певно, тому У 1918 році Юліан Тувім із однодумцями ініціював польське товариство авторів «ZAiKS», аби «спільно охороняти свої авторські інтереси», хоча міг продовжувати індивідуальну письменницьку кар’єру. Якщо хочеш іти швидко – іди сам, але якщо хочеш іти далеко – шукай однодумців. Ця далека дорога в товаристві однодумців чудово проілюстрована в системі авторського права Польщі і я переконана: вона ще не завершена.

Текст: Богдана Неборак
Дизайн: Анна Сезон
Координація: Юлія Кушнір
Редакторка спецпроекту: Катерина Котвіцька