Новини

Укладення угод між видавцями й авторами є одним з найважливіших етапів у роботі над книжкою. Саме це регулює умови, від яких залежить, чи все ж таки побачить світ книжка і чи отримає автор від її видання винагороду, що потрібно пам’ятати авторам під час роботи з видавництвом та які права й обов’язки мають видавці. Та інколи робота над книжкою завершується у … суді. Читомо дізналося про резонансні справи авторів та видавців, які завершилися судовими рішеннями. 

«Random» проти «Penguin», або «Справа Чаттерлей» 

(1960)

Королівська влада Великої Британії прагнула заборони роману «Коханець Леді Чаттерлей» англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса, відповідно до закону про непристойні публікації і також рівноцінно необдумане звинувачення Мервіна Гріффіт-Джонса.

Він свідомо переконував присяжних, щоб заборонити цю книжку як таку, яку не бажають, щоб «дружина або прислуга читали».  Вони підтримали право видавництва «Penguin» опублікувати роман, розглядачи 60-ті як провісники вседозволеності. Видавець переміг.

Говард Хьюз проти «McGraw-Hill»

(1972)

Видавництво «McGraw-Hill» вірило, що здійснило переворот, купуючи «автобіографію» магната-одинака, підприємця та інженера Говарда Хьюза на основі його розмов з американським письменником та журналістом Кліффордом Ірвінгом.

Хьюз гнівно зателефонував журналістам і подав до суду на видавця, стверджуючи, що у нього не було ніяких справ з Ірвінгом, який був негайно ж викритий як містифікатор. Видавець програв.

«Random House» проти Джоан Колінз

(1996)

Видавництво «Random House», невражене першим романом, представленим британською акторкою та письменницею Джоан Коллінз (тоді, у розпал слави після телесеріалу «Династія») у рамках угоди на 4 мільйони доларів за дві книги, назвало текст «нерозбірливим» і подало у суд для повернення 1,2 мільйонів доларів (аванс за роботу над книжкою).

Важливо, що позов лише зумовив її представити «увесь» текст, зі звичайною вимогою «задоволення» пунктів контракту; вона своєчасно виграла у «Random House» (у видавництві не опублікували роман). Видавництво публічно викрили як таке, що прагне отримати прибуток від низькоякісних блокбастерів знаменитості, а також неспроможним отримати свої гроші. Видавець програв.

Читайте також: Укладання угоди між автором і видавництвом: поради юриста

Девід Ірвінг і «Penguin» проти Дебори Ліпштадт 

(2000)

Англійський історик і письменник Девід Ірвінг займався справою про наклеп проти книги Дебори Ліпштадт, присвяченій ревізіоністам Голокосту, зокрема й Ірвінгу.

У 1996 році він подав позов до британського суду на Ліпштадт та видавництво «Penguin Books» із звинуваченням в наклепі і нанесенні збитку його науковій репутації. Історик підкреслював, що виступає не проти права своїх супротивників мати власну думку і піддаватися нападкам, а проти наклепів і звинувачень у неонацизмі.

У суді першої інстанції суддя визнав, що Ірвінг систематично «спотворював і маніпулював історичними свідченнями». Видавець виграв.

Мінеко Івасакі з видавнчої групи «Knopf» проти Артура Ґолдена

(2001)

На хвилі величезного успіху роман Артура Ґолдена «Мемуари гейші» Івасакі, знаменита гейша з Кіото, подала позов на автора і видавця. Вона обґрунтувала це тим, що Ґолден був згодний приховати її особистість під час моделювання історії героїні Саюрі.

Вона також переконала, що аспекти її біографії спотворені, зокрема, в сцені, де йдеться про те, як невинність Саюри була продана з аукціону. Видавництво «Random House» врегулювало позов поза судом за нерозголошену суму.

Бейджент і Лейт проти «Random House»

(2006)

Американський письменник та журналіст Ден Браун дав свідчення у Високому суді Лондона, коли його один з найвідоміших романів «Код да Вінчі» був звинувачений авторами таємної історичної книги «Свята Кров і Святий Грааль» (як виявилось, опублікована в іншому відділі «Random House»). Вони заявили, що текст має схожий сюжет і таким чином порушує їхні авторські права.

Суддя відхилив їхній позов і зобов’язав сплатити суму приблизно 1,3 мільйони фунтів стерлінгів. Видавець виграв.

Читайте також: Видавнича галузь: що змінилося на законодавчому рівні?

Джоан Роулінг і «Warner Brothers» проти «RDR Books»

(2008)

Не новачок у справах, пов’язаних з судовими позовами – серія про Гаррі Поттера. Авторка Джоан Роулінг з’явилась в суді в Нью-Йорку, прагнула не допустити публікації словника «Гаррі Поттер» на основі свого веб-сайту, заявивши, що копіюється занадто багато з її матеріалу, і що це суперечить її планам написати самій подібну енциклопедію Поттера.

Суддя був згоден, але збитки були мінімальні, і затверджена «неофіційна» версія. Словник видали наступного року. Видавець програв.

Грем Жуль і «Marvel» і «DC Comics»

(2016)

Американські видавництва «Marvel» і «DC Comics» подали позов до суду на британського підприємця Грема Жуля з метою запобігання його самостійної публікації книжки «Business Zero to Superhero».

Видавці обґрунтували свою заяву тим, що вони володіли правами на слово «супергерой». Жуль вирішив захищати свій випадок без юридичної допомоги з використанням єдиного підручника про право інтелектуальної власності.

Видавці-конкуренти, які об’єдналися для вирішення цієї ситуації в суді, відступили і визнали поразку за чотири дні до запланованого слухання у відомстві з інтелектуальної власності в Лондоні.

Дженніфер Педроса проти «The Writer’s Coffee Shop»

(2016)

Дженніфер Педроса, американська вчителька початкових класів, працювала у видавництві, яке вперше опублікувало роман Еріки Леонард Джеймс «П’ятдесят відтінків сірого».

Педроса стверджувала, що її обдурив діловий партнер, а її частка від загального обсягу передбачувала гонорар в 40 мільйонів доларів. Майже дворічна справа закінчилася судом в Техасі, що зобов’язав видавця заплатити їй 11,5 мільйонів доларів. Видавець програв.

За матеріалами The Guardian

 Світлини wikihow.com