Українська художня проза

Дім, у котрому заблукав час / Вікторія Гранецька, Анастасія Нікуліна, Марина Однорог. – Харків : Фоліо. – 2017. – с. 384 ISBN 978-966-03-7749-3

Вікторія Гранецька – сучасна українська письменниця. Її дебютний  роман «Мантра-омана» отримав гран-прі літературного конкурсу «Коронація слова -2011» і викликав чималий резонанс у читацьких колах. «Дім, у котрому заблукав час» – нова книга Вікторії Гранецької, написана у співавторстві з письменницею Анастасією Нікуліною та поеткою Мариною Однорог.

Анастасія Нікуліна народилась та мешкає у Львові. За фахом – економіст-міжнародник, за покликанням – письменниця. 2013 року посміла перше місце у конкурсі «Майстерня чудес» під псевдонімом Іва Шон, 2016 року здобула перемогу на «Коронації слова» у номінації «П’єси для дітей» з твором «Завірюха».

Марина Однорог — молода вінницька поетка. Учасниця мистецького фестивалю «Ї», Форуму видавців у Львові, Книжкового арсеналу, літфесту Meridian Czernowitz, мистецьких фестивалів Artgnosis та Coda Fest, літературних читань у Тернополі, Дніпрі, Івано-Франківську, Львові, Вінниці. Організаторка мистецького об’єднання Artgnosis, журналістка, SMMщиця.

Як ми зазвичай уявляємо апокаліпсис? Нищівними повенями чи пожежами, землетрусами, атомними вибухами, нападом іншопланетян? А що, як усе виявиться набагато простіше, і до апокаліпсису призведе зникнення буденної речі з нашого життя — скажімо, годинникового часу? Богдан — звичайний хлопець, не герой і не сміливець, та він походить із родини знаних годинникарів. Тепер йому належить зробити вибір — шукати своє місце у світі без часу, чи… дівчину, з якою колись забував про час?

 Ціна: 75 грн

Вночі йому знову снилися жахіття. Марилося, ніби він зробився дрібною піщинкою й потрапив досередини велетенського годинника — поміж ґвинтів, коліщат, пружин, балансирів зі старої потемнілої міді. Годинниковий механізм рухався, він збирався розчавити піщинку, стерти її на порох, аби не заважала рахувати час. Піщинка ж перестрибувала з однієї шестерінки на іншу, намагалась утримати рівновагу на краєчку як цирковий канатоходець, переховувалася, втікала. Та з годинникової пастки вибратися було ніяк. Попалася. Міцно затиснувши її між зубцями двох зустрічних коліщат, механізм зупинився і з тяжким скреготом та натужним зітханням завмер. Тоді піщинка прокинулася.