uncategorized

Горбачевський, Юрій Фестиваль планет: оповідання для дітей / Юрій Горбачевський. – К.: Ярославів Вал, 2014. – 80 с. : іл. 

«Космічні» розповіді Юрія Горбачевського не вперше змагаються за звання дитячої Книги року BBC. І якщо в 2011 році це була «Зоряна казка» для молодшого шкільного віку 5-7 років, то цього року він представляє повість «Фестиваль планет», яка розрахована на трохи старшого читача – 9-11 років. Як і минулого разу, письменник створює не тільки книжку, а й розгортає продовження історії в інших видавничих проектах і дискурсах.

Комусь сюжет «Фестивалю планет» може видаватись примітивним, але наукова інформація, яку автор вплітає у текст, почасти виправдовує цю простоту. Адже динамічна історія й пригоди могли б відволікти читачів від засвоєння нової інформації. Окрім того, спрощений, лінійний сюжет, пафосні ноти, космогонійність відсилають читачів до античних текстів, якими так захоплюється автор.

У книзі йдеться про двох дітлахів, що живуть у столиці фестивалів. У хлопчика Яна свято, йому виповнилось 12 років, і серед безлічі «космічних» подарунків він отримує телескоп. Разом зі своєю подругою Марічкою, він вигадує космічну казку, яку оповідає, дивлячись в телескоп. Героями казки стали білявка-комета Галлея та астероїд Петрусь, які вирушають разом на парад планет.

По дорозі герої входять у традиційну казкову боротьбу добра та зла: вони дізнаються від Нептуна, що до Сонячної системи наближається Чорна комета, яка хоче знищити всіх її жителів. І для того, щоб врятувати світ та перемогти зло, героям необхідно зібрати всі планетарні сили. Подорожуючи, Галлея розказує Петрусю про галактику, порядок розташування планет, їх особливості та супутників, про те, як працює теорія Великого вибуху тощо. І хоча «Фестиваль планет» тяжко назвати енциклопедією, але велика кількість науково-пізнавальних фактів підготує дітей до уроків географії і астрономії.

А ще автор замахнувся на розбивання планетарних стереотипів: так у книзі велетень Нептун боїться приходу апокаліпсису, Юпітер, окрім люті, виявляє також мудрість та доброту, Марс не войовничий, а закоханий, а Венера – не втілення краси і любові, а образи та люті. Так, алегоризація та персоналізація планет Сонячної системи – річ не нова, але автор додає до цієї традиції психологізму. А в комети Галлеї помітна суперечність і вміщення в собі світлого та темного начал. Можуть привабити й мотиви героїзації та месіанства, які реалізуються образом маленького астероїда Петруся, який набуває суперсили впродовж подорожі.

Що ж ми маємо у висновку? Загалом ідея «Фестивалю планет» тяжіє до розповідей у радянських дитячих науково-популярних журналах, яких зараз так не вистачає на українському книжковому ринку. Цікавою є алюзія до Джордано Бруна та міфу про Прометея. Водночас не зовсім зрозумілим є вибір імені астероїда Петруся, адже серед «космізмів» його ім’я вибивається. Невиправданим є введення вигаданої столиці фестивалів, яка не надто фігурує у повісті. Та й факти, використані в книзі, розраховані більше на дітей, які зовсім не ознайомлені з астрономією, тому  почасти є поверховими. Повісті варто було дещо розростись за законами Великого вибуху, але на жаль, ця книга лишається просто «симпатичним» міфом, що насправді непогано.

Водночас варто виокремити й підхід розробників до розростання дискурсу і міфів навколо «Фестивалю планет», адже за мотивами повісті вийшла розмальовка, закладки з неодмінними ілюстраціям Яни Сем’ячко, а на Форумі видавців – автор подбав про «планетний» куточок на стенді видавництва. Це свідчить про осмислений підхід до маркетингу видання, що не може не тішити шанувальників письменника.

• з теплим молоком та печивом;
• тим, хто хотів в дитинстві стати космонавтом;
• закоханим у нічне небо;
• шанувальникам Джордано Бруно, якому присвячена повість;
• вічним дітям та їх дітям.

• тим, хто вже багато знає про космос.
• тим, хто не любить міфи.
• людям із завищеним горизонтом очікувань.
• інквізиторам.