Новини

Новий Майдан називають революцією студентів. Але дивлячись на те, як активно реагують наші письменники на останні суспільні події, це ще й революція інтелектуалів. Коментарі в соціальних мережах, інтерв’ю у ЗМІ, відеозвернення, виступи на євромайданах – форма їхніх висловлювань не так вже й важлива. До вашої уваги – добірка найкращих цитат українських письменників про Євромайдан від «Читомо».

Оксана Забужко

«Євромайдан» зараз – ЄДИНИЙ інструмент, яким Україна МОЖЕ змінити розстановку сил у трикутнику, де наразі тільки одна сторона – Кремль – на 100% твердо впевнена в тому, чого хоче, і «за ценой не постоит»: ІНСТРУМЕНТ ТИСКУ НЕ ТІЛЬКИ НА ЯНУКОВИЧА, А Й НА ЄС. Що не вдалося Коксу і Кваснєвському – те під силу сотням тисяч українців, якщо вони в ці дні продемонструють світові ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Досі її не було ні видно, ні чути, і процес зводився до «візантійських торгів». А якщо зробити її ВИДИМОЮ – тоді «против лома нет приема»: так, як і в 2004-му було. (На жаль, поки що, за браком притомного політичного класу, ми можемо вигравати лише «масою»)».

Час прямого втручання, так. Прямого впливу на хід історії.

Юрій Андрухович

«В мене є рідне місто Франківськ, але найважливіше місто мого життя – це Львів. Я страшенно щасливий, що саме Львів у ці дні демонструє решті країни приклад такої незламності і волелюбності. Цей Львів уособлюєте сьогодні саме ви – студенти. Мені це теж особливо приємно, бо своє студентство я провів у Львові, і це місто досі надихає мене на написання нових текстів. Європейський вибір України волею теперішньої влади опинився під загрозою. Я, так само, як і ви, на 100% впевнений, що наше майбутнє в Європі і тільки в Європі. Це питання життя і смерті. Пишаюся вами, що ви це розумієте і намагаєтеся цей шлях відстояти».

Лариса Денисенко

Л»юди, кияни, ті, хто приїхав до столиці або мітингує в своєму місті, я дуже прошу вас не розчаровуватися, не дратуватися і не здаватися, не зважаючи на те, що перфоманси наших політиків спонукають до того, щоб першими почати тлумити саме їх…Втім, ми ж не за політиків тут стоїмо. Ми стоїмо за себе, за Україну, за Європу, за територію вільну від корупції, за територію поваги до прав людини, за територію гідної екологічної поведінки, конкурентного бізнесу, прозорих адміністративних процедур, чесне судочинство, за вільну можливість висловлювати свою точку зору ось так як зараз, на мітингах протесту».

Лесь Подерв’янський

«Кажуть, що є вибір: туди чи сюди. Ніби як є перша причина, друга і навіть третя.

Я впевнений, що ні х..я ніяких причин немає, і вибору теж немає, тому, що коли у вас в одній руці морозиво, а в іншій – гівно, то ви все одно виберете морозиво.

Ви знаєте, що морозиво набагато небезпечніше: воно холодне, від нього може бути ангіна, воно солодке, від нього може бути діабет. Але це все одно морозиво, а не гівно. У нас немає вибору, ми повинні бути в Європі. Треба усвідомлювати, що Росія – абсолютно ворожа Україні країна».

Тарас Прохасько

«Хочу до вас звертатися словами Йосипа Сліпого: «Бажайте великого. Треба бажати цього, щоб робити самого себе».  Ми повинні показати свій намір і свою віру в те, що ми хочемо цього. Кожне покоління має своє революцію, і ви маєте щастя зробити це сьогодні. Не відступайтеся від своїх бажань, і тоді будемо жити добре!»»

Андрій Бондар

«Я прийшов сюди, бо вважаю, що для виживання цього народу, цієї країни потрібен новий цивілізаційний шлях – європейський шлях розвитку. Я прийшов за нудною Європою. Нудною, безконфліктною, демократичною.

Дуже важливо у всьому цьому процесі засвоїти одну просту річ: є один шанс, який нам дає історія. Зробити спробу звільнитися від пострадянського розкладу, пострадянського ставлення до особи, до закону, до радянського існування в просторі, де є право сили замість сили права.

Я вірю в силу колективної дії».

Катерина Бабкіна

«Мене приводять на Майдан почуття, в яких немає нічого революційного. Це, по-перше, бажання надихнути й підтримати близьких людей, котрі вірять у те, у що не вірю я – так батьки товстої лінивої дитини ходять з камерою на шкільні концерти, де вона вперто виступає в пуантах і балетній пачці.

По-друге – показати комусь там, в інших країнах, що тут є ті, кому не все одне – хай навіть ці чудові люди безпорадні й не знають самі, що їм робити з життям і країною, але вони є й вони кльові. Перше відчуття зовсім безнадійне, друге – чистий піар країни на якусь далеку і більшою мірою уявну ЦА…

…Я думаю, всім нам у першу чергу потрібно забути про страх і лінь, про аморфність, хату скраю і хитрі обхідні маневри заради того, щоби нас лишили в спокої, перестати виживати і почати нормально жити. Всупереч тому, як непросто це в нашій дійсності, котра погано надається навіть для виживання».

Ксеня Харченко

«Вдома мені хотілося б мати всі ті переваги, які я маю за кордоном, починаючи зі звичайних споживчих-зручних речей, і закінчуючи прозорою схемою розподілу податків.

Я просто хочу жити нормальним життям. Я хочу мати дітей і бути впевненою в їх освіті, в тому, що їх чекає нормальне майбутнє. Я хочу йти по вулиці – і щоб мені було так само нудно, як у Брюсселі. Щоб нічого не відбувалося. Щоб я не переживала за те, що буде завтра».

Леся Ганжа, керівниця проекту «Редакторский портал», культурний критик

«На Майдан я приходжу щороку. Я вважаю, що це один з найбільш важливих суспільних досвідів, який був у моєму житті. І все те, що сталося після революції, весь морок і відкат у дрімуче жлобство, все одно не позбавлять мене відчуття, що це була моя революція. І моя перемога. Сьогодні у мене немає сумнівів у тому, що ми повинні йти в Європу. Але немає й того моменту розчарування, про який говорять багато. Протягом усього перемовинного процесу з євроінтеграції у мене жодного разу не виникло ілюзії, що це відбудеться. Але мені цікава гра – і я за нею стежу. Своїм протестом ми навряд чи зупинимо процес відкату в глибоку реакцію, в яку вперто прокладається державний курс. Але все, що я можу тут і зараз – лише сказати, що я проти . І я тут, щоб зробити своє, що можу».

Ірена Карпа

«Як казав Отто фон Бісмарк, жоден договір з Росією не вартий навіть паперу, на якому він був написаний. Скільки можна терпіти цей брудний газовий шантаж? Всім відомо, що наша інтеграція в Європу зупинилася тоді, коли Янукович поговорив із Путіним. Як може у нас бути нормальне майбутнє у спілці із людьми, які кажуть, що України в принципі не було? Подивіться, скільки нас сьогодні тут! Ми сильні, розумні, витривалі! Ми віримо в себе! З нами – сила!»

Артем Захарченко 

«#євромайдан уже впритул наближається до “Революції ґаджетів”! хто ще не прочитав – не знатиме майбутнього:)»

Далі буде…

Пилип Пухарєв, спеціально для «Читомо»  

За матеріалами інтернет-видань «ЛітАкцент», «Репортер», «Українська правда»

Фото: 100realty.ua, econo.com.ua, focus.ua, topclub.ua, pozitciya.com.ua, mk.mk.ua, «Літакцент», «Українська правда»