Дуже невдячна справа – щось рахувати, особливо щось не для звіту, не для себе, а для загального блага. Проте поет Олег Коцарев зважився на це! До кола його рахункових зацікавленостей, звісно, увійшли книжки укрсучліту, тобто кількісний попит на них за цьогорічний лютий. І хоча підсумування не точне, адже “витягти” з книгарень інформацію не просто, а з деяких – і неможливо. І таке приховування дещо ускладнило підрахунок „призових місць”, зробило його значно умовнішим. Проте рейтинг від нового інформаційного ресурсу ZaUA.org., безперечно, вартісний як експеримент.
В одній книгарні, пише Олег, відмовилися назвати свій рейтинг продажів, зате поділились іншою цікавою інформацією – часом рейтинги продажів віддалені від читацького попиту. „Ми продаємо одні книжки, а в нас часто питають зовсім інші”. З різних неофіційних розмов можна зробити висновок, що попит читачів не завжди враховують і в інших книгарнях. Рейтинг, по-перше, дає поштовх для можливих майбутніх соціологічно вивірених підрахунків. По-друге, накреслює деякі магістральні тенденції. А по-третє – зменшити загрозу фетишизації рейтингу.
Отже, лютий 2010 року:
1. Музей покинутих секретів. Оксана Забужко.
2. Чорний ворон. Василь Шкляр.
3. Солодка Даруся. Марія Матіос.
4. Капітал. Сергій Жадан.
5. Звірослов. Таня Малярчук.
6. Місто з химерами. Олесь Ільченко.
7. Таке. Іздрик.
8. Шості двері. Ірен Роздобудько.
9. Кулінарні фіглі. Марія Матіос.
10. Архе. Любко Дереш.
Ідейники планують зробити такий рейтинг щомісячним. А ми сміливо вносимо новину про працю Олега Коцарева до своєї рубрики “Експеримент”.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
дуже потрібна і корисна справа… бо відсутність таких рейтингів просто не даєзмоги оперувати якимись реальнішими ніж “мені здається…” аргументами, і це значно шкодить будь-якому дослідженню, відриває його від реальної ситуації
Цінна інформація! ДЯКУЮ! А було б ще краще, якби кожного року видавався дешевий “путівник” по українським виданням за рік (з короткими описами змісту). Щоб він був і в друкованому і в електронному варіанті, щоб був доступний усім і його місцезнаходження було відоме усім (як то кажуть пропіарине). Адже, якщо книжка добре продається це не обов’язково, що вона “фист файна”. Та й список “найпродажніших”, при сприятливих умовах, зробить їх ще “продажнішими”, а “невідомі” так і залишаться “невідомими”… А такий “путівник” збільшить шанси “прочитуваності” усіх книжок, та й зможе протоптати стежку до свого постійного читача. Може когось, навіть, зацікавить самим читанням як таким…