Новини

Полянський В’ячеслав. Королі джазу: сім етюдів-імпровізацій про зачинателів джазового піанізму. – Львів: Кальварія, 2004. – 128 с. – ISBN: 966-663-120-2.

Книга «Королі джазу» встигла стати рідкістю для шанувальників джазового мистецтва. Нечасто трапляється читати про улюблену музику саме так: концептуально і живо. Джаз від своєї появи не залишався без уваги музичних критиків, знавців музики і навіть ґрунтовних дослідників, філософів, мистецтвознавців. Але так, як про цю музику написав В’ячеслав Полянський, не є подібним до якогось дослідження, оповідки для загального розвитку чи критичним відгуком. Його книга є фактично однією цілісною джазовою симфонією, яка складається з семи етюдів-імпровізацій, про що говорить і сам автор. І читається вона на одному диханні – за один вечір.

В’ячеслав Полянський – заслужений діяч мистецтв України, професор Київського національного університету культури і мистецтв України, відомий педагог і яскравий виконавець джазу.

У вступі автор пише: «Сім етюдів – як сім нот – про фундаторів, зачинателів джазу. Джаз – величний Храм. Нотр Дам де Парі, Тадж-Махал і Емпайр Стейт Білдинг разом узяті. Одна людина, хоч би яка геніальна, не здатна була б його спорудити. Перших було багато. Розповімо про сімох – найкращих».

Сім найперших і найкращих – це Скотт Джоплін, Фердинанд (Джеллі Ролл) Мортон, Віллі (Лайон) Сміт, Джеймс Джонсон, Томас (Фетс) Воллер, Ерл Гайнс і Артур Тейтум. Воно насправді так і є, хоч книга не обмежується розповідями лише про ці величні постаті джазу. Книга буде корисна для знайомства з джазом, бо в дечому дає панораму й відчуття життя джазменів, ритму їх праці й творчості.

Мистецтво великих рідко піддається гострій критиці, але це й добре. Воно є збалансованим, гармонійним, нефальшивим, раціонально якісним. Книга «Королі джазу» написана з авторською любов’ю до джазової музики і її творців. Попри невеликий формат, вона має цікаві заставки, у ній вміщено фотографії й афіші доби зародження й розвитку джазу. Її якісно відрізняє від інших книжок синтетичність тексту й музики. Джаз ніби й тут накладає свою вічну оригінальність і неповторність. Читати таку книжку – справжнє задоволення.

.

.

.

.

.

Олексій Гавриленко