Новини

Криваві й показові війни між електронним форматом видання і друкованим – власне, між рідером і книжкою-кодексом применшують значення інших форматів: всі забувають, що книжка існувала у глиняних дощечках, вузликовому письмі та книгах-сувоях.

 Власне, про те, що інформація у сувоях (навіть її надлишок в інформаційну добу) може існувати, до того ж, це модно й сучасно, довів український проект „Knigli”, який на рідному ринку – з червня цього року. За цей час молодим і зеленим видавцям вдалось засвітитись майже в усіх провідних ЗМІ, заробити грошей й втричі збільшити наклад! Згадайте, коли востаннє таке було з нашими видавцями? Додайте сюди, що увесь текст поміщається на якомусь там А3 і не треба віддавати великі гроші за друк, папір…

„Читомо” не могло обійти такий явний книжковий фетишизм і поспілкувалось із засновницею проекту Анною Білою.

– Відродження сувоїв – ідея ваша?

– „Knigli”  –  це суто український проект, виготовлення українське. Ідея українська, аналогів їй немає. Над проектом працює художник (він же верстальник і друкар) і я, відповідаю за спілкування.

– Наскільки я знаю, аналоги є. Закордоном існують цілі серії книжкових постерів, плакатів…

– Так, ідея не нова, але в нас інша технологія. У постерах вписують текст у зображення, існують навіть окремі програми для цього, а ми робимо все вручну, комбінуємо сірий колір. Книжки зроблені не программою, адже худлжник все до найменших дрібниць робить у фотошопі.

– Як взагалі постала така ідея? Чому ви вирішили цим займатись?

– Мій партнер-художник малює у схожій техніці, крапками, і він ось вигадав у такому дусі зробити книжку. Ми колись увечері сиділи увечері й задумались над тим, що в Україні люди мало читають. Аби привернути увагу до читання, хочеться зробити книжку стильною, показати її в новому форматі. Бо все-таки на книжку можна дивитись по-різному – і як на збірник інформації і як на естетичний продукт.

– Перш, ніж вийти на ринок, ви рік готували проект. Що ви робили?

– Ми зробили 560 друкованих відбитків, покращили технологію, працювали на різних станках, дивились, як краще.

– Де таке можна в Україні надрукувати?

– У нас є дружня поліграфія – ми її шукали цілий рік. І одна поліграфія нам таке друкує, там специфічний станок, і тільки він має такі друкарські можливості.

– Скільки маєте зараз книжок?

– Близько 20-ти – українська й іноземна література, а також книги іноземною мовою.

– А як із авторськими правами?

– Ми зараз використовуємо книжки, на які авторські права вже не діють. Але зустрічалися з видавництвами, наприклад з „Фоліо”, будемо купувати авторські права. Зараз ми хочемо зробити цілий проект „Український автор, український ілюстратор і наше виробництво”.

– А книжка перед друком вичитується?

– Так, у нас спеціальний працівник, який вичитує.

– А чому Ваш рекламний буклет не вичитаний? Чому у ньому багато помилок?

– Буклет? Не знаю. Це нам перекладали на замовлення. Але за якість книжок я можу відповідати.

– Наскільки зручно читати таку книжку чи це все-таки більше фетиш?

– Це прикраса для інтер’єру книжкової тематики. Через цю книжку читач самовиражаються. Плюс це стьобний подарунок.

– А чи купують такі речі?

Так. Ми збільшуємо тираж, і це вже показник. Спочатку це було 100 екземплярів, а за 3 місяці ми збільшили наклад втричі. Усі гроші, які заробляємо, вкладаємо у збільшення тиражу, а також підтримуємо різні соціальні проекти, такі як «Літературну школу», проекти МО «Варто».

– Скільки часу йде на одну книжку?

– Приблизно 5 днів. Чим більша градація сірого, тим важче.

– Чи не плануєте знизити ціну? 200 гривень за книжку, яку не прочитаєш, дорогувато.

– Це клас креативних подарунків, ви платите за ідею. Ми не беремо грошей за книжку, яку потрібно читати. Коли люди купують дорожчі блокноти «Молескін», то платять за бренд. Ми теж збираємось із цього продукту зробити бренд.

– Наскільки складно було з патентуванням продукту?

– Дорого і зайняло багато часу.

–До якого інтер’єру підходить?

– Я бачу наші книжки біля робочих столів у піарщиків, рекламістів. Також я була у декількох квартирах, де вони висять у спальнях, виглядає прикольно. Особливо, коли людина може читати цитати лежачи.

Розмовляла Оксана Хмельовська

Світлини з архіву   «Читомо» і «Knigli»