Читомо > Новини > Ірена Карпа приборкує страх

Новини

Ірена Карпа приборкує страх

12.02.2012 0 Автор:

9 лютого в «Будинку Смолоскип» відбулася лекція письменниці і співачки Ірени Карпи на тему «Як приборкати страх поразки і перемоги». Слухачі лекції разом з Іреною шукали відповіді на гострі питання: «Чому українці сьогодні успішно борються тільки в Інтернеті?», «Коли організатори онлайнової революції вийдуть на вулиці?», «Коли ми подорослішаємо і що тоді буде з узурпаторами?», «Як перебороти твій персональний страх і чи насправді ти боїшся?».

Під час лекції розставляли страхи по поличкам і намагалися отримати еліксир для їх поборення. Однією ногою встигли влізти у хащі політики. А якщо Ірена Карпа – це та, хто напевно знає, що таке страх, то очевидно, вона знає, і як його долати.

Що ж таке страх і з чим його їдять?

«Боїсся – слово страшне, та ще й відлунює..», – розпочала Карпа. Але почнемо спочатку. Чого ж ми боїмося в дитинстві? «Спершу боїмося страшного бабая, який сидить під ліжком з усмішкою хтивою, потім – нерозділеного кохання, потім паримося, щоб нас з універа не виставили, а згодом і боса свого боїмося», – підсумувала письменниця.

Якщо звертатися до мудрого Далай Лами, то найголовніший страх людського буття – це перед смертю зрозуміти, що ще навіть жити не розпочав. Другим у списку страхів можна виділити страх невисловлених почуттів. Як уникнути такого кінця?

Допоміжні слова

Страх як фізичний стан має силу-силенну протидіючих людині функцій: по-перше, він заморожує та обеззброює людину, а далі пускає в хід артилерію – повну зневіру та безсилля. Ірена Карпа пропонує використовувати «мовні антидоти» для запобігання страху.

Із однойменного фільму «Політ над гніздом зозулі» за спонукальний заклик можна взяти фразу «Я принаймні спробував…». Також дієвим слід вважати «На фоні Всесвіту, мені взагалі втрачати нічого».

На прикладі високогірних кіз

Слайд – фото високогірних кіз. Як виявилося, вони майже весь час проводять на вертикальній площині, а саме на горі, тримаючись за допомогою розставлених лап з копитами. «І вилізли вони туди, щоб злизати сіль з каміння. І вилізли власне тільки через те, що не знають, що цього не можна зробити. Через те у них немає страху».

«Екстремал з глибинки»

Якщо вже покладати всі свої поразки на довкілля, то варто замислитися над загальновідомим фактом: «Кожного разу, коли ми не наважуємося на якісну зміну, просто відмітаємо шанси чомусь новому і класному статися в нашому житті».

Люди бояться втратити те, що є, і не бояться втратити те, чого немає. «Чого страх виділитися з натовпу – такий сильний? Бо він дуже старий. Це взагалі архаїчний страх, бо разом забити мамонта дуже легко, а одному – страшно». Тож як перебороти страх виділення з натовпу? «Шляхом найменшого супротиву», – радить письменниця. «Переїздом у велике місто і потрапляння в екстремальну ситуацію. Бо чим більше людина маргіналізована, тим менше у неї страхів».

«Саме тому іммігранти та люди з «дуп світу» досягають чогось значно кращого, ніж ті, які все мають». Адже жага до виживання є найрозвинутішою у людській природі.

Сцикливі українці

Письменниця вважає українців напрочуд боязливими та перераховує народні страхи: страх незахищеності, звільнення, змін та ін. На противагу нашим страхам, можна перелічити притаманні українцям подвиги: «Ми не боїмося перебігати вулицю на червоне світло, хильнути стаканчик водки з кумом, лізти в переповнену маршрутку з кривим водієм». Тобто варто розставляти пріоритети: чого дійсно слід боятися, а чого боятися навіть смішно.

Проекція матері

Більшість страхів приходять з дитинства, коли батьки погрожували пальчиком за наші невдачі та промахи. І кожен раз, роблячи крок до важливої мети, в голові може виникати проекція матері, яка суворо питає: «Чи варто це робити?». Перефразовуючи Карпу, слід кожен раз, приймаючи вагоме рішення, не зважати на проекцію батьків у голові. «Якщо не хочете на маму матюкатись в голові, випийте кон’яка. Тоді мама йде сама, куди треба».

Треба «мати яйця»

Іншим питанням постає сміливість: «Чи кожному з нас вистачило би яєць вийти на сцену в такому жахливому вигляді, як вокаліста гурту Gossip?». Ірена показує декілька фото товстої співачки зі всіма її жировими складками та наголошує, що сміливість переробити власні недоліки на переваги – це неймовірно вартісна річ. «Якщо у вас є щось таке, що страшенно вас парило, перетворіть це на фірмовий знак…»

Страх поразки

Невизнання та поразка – найпоширеніші страхи. Що б людина не робила, завжди є імовірність того, що її не зрозуміють, а ще гірше – засміють. Кожен раз після маленької поразки варто згадувати таких людей, як Стівен Кінг. Йому приходили сотні відмов, але він не закинув свого захоплення, і зараз майже кожний знає ім’я цього письменника. На цю тему Карпа каже: «Наскільки це круто просто відчувати якусь річ, яку ви все одно будете робити. А я борю страх просто – активністю, тобто починаю його реалізовувати».

Кури на шоу Савіка

«Є такі шоу, як наприклад, шоу Савіка Шустера. Сидить вся аудиторія, попередньо завчивши текст – і чекають своєї черги. Вони сидять своєю попою, дехто кладе ногу на ногу і ризикує прослити лібералом. Вони сидять на своїх стільцях, як кури на яйцях, і бояться щось сказати, піти кудись. Ви думаєте, мені не страшно? Мені також було б комфортно сидіти мовчки. Але ж тоді «we miss all fun», тобто втрачається весь запал події. Тоді тебе пре і ти починаєш діяти. Стьоб – найкраща протидія страху».

Прихований громадянський спротив

В переліку основних питань лекції були вказані питання щодо онлайнових революцій. Ірена Карпа вважає, що онлайнова злоба, оцей ірреальний світ негативу та супротиву ніколи не перетворюється на реальний – багато сміливості в інтернеті не потрібно, а вийти на вулиці – це вже інша справа. «Ніхто з тих, хто ненавидить мене віртуально не підійшов і не дав мені в пику. При такій акумуляції ненависті ні в кого не вистачило яєць це зробити», – проводить паралель Карпа.

Соціальні мережі та моніторинг

«Але так чи інакше, моніторити настрій суспільства через інтернет все ж таки можна. «Як показав ролик з чупа-чупсом і Януковичем, інтереси віртуальних спільнот формує пропозицію в медіа», – каже Карпа. Нехтувати соціальними мережами не варто, бо зараз під кожною публікацією є значок «лайкнути» чи «поділитися».

«Хакання» узурпаторських сайтів

Найяскравішим проявом прихованого громадського супротиву став нещодавній протирух закриттю сайту ex.ua. Ця «онлайн революція» продемонструвала, що група незнайомих людей може завалити професіоналів з адміністрації. Українська влада не залежить від онлайну, але залежить від міфів, що вони можуть все контролювати.

Коли ж он-лайнові революціонери вийдуть на офф-лайнові вулиці?

Ірена Карпа вважає, що ми доти не зможемо вийти на вулиці, доки приймаємо міф, що ми не можемо змінювати владу, бо нема на кого.

Нас зрадили

Згадуючи революцію 2004 року, Ірена Карпа наполягає нехтувати так би мовити загальновідомим фактом зради. Українці боролися за чесні вибори і вони їх отримали. Саме в цьому вбачається найголовніша перемога.

Ідеальний Янукович

«Ми пропонуємо ненасильницький метод цієї боротьби. Тому що мертвий Янукович – це ідеальний Янукович. Тому що його відразу канонізують і будуть влаштовувати гастролі його мощей. Наша перевага в тому, що ми з вами вільні, а вони там на горі – ні. Там професіонали з лизання сидять і бояться втратити свої місця».

Кастанедівська містика

Завершальна нота лекції Ірени Карпи про страх: «Не лише для здолання паралітичного страху, а і для інших аспектів корисно культивувати перенесення свідомості нашого его. В результаті ми проживаємо негативні моменти нашого життя як сторонні спостерігачі, як хороші актори». Найкраща перемога над страхом – це не його придушення, а контролювання.

Публічна дискусія, або пропозиції із залу

За оплесками глядачів настав інтерактив. Шукали відповіді на поставленні під час лекції питання. Пропонували ідеї та закликали до гучного руху. Як виявилося, однією з причин теперішньої пасивності громадян України є абсолютна недовіра один до одного. Постійне шукання підтексту затуляє істинне бажання спротиву, тобто криза недовіри не дає зібратися українцям з вилами і вийти з хат.

Один з глядачів  закликав копити гнів та вивільнити його на виборах 2012 року. Цей заклик викликав купу «але» з залу. Більшість не погодилася з пропозицією відігруватись на виборах, бо тоді ще гірше буде.

Загалом – пропозицій було вдосталь, та всі дійшли висновку, що треба переборювати свої страхи потужними діями та протидіями. Як сказала Ірена Карпа, «нічого не станеться, поки ми не будемо вважати, що свобода є цінністю».

Олександра Єременко

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe