Акції

Запланована батальна дискусія, про яку ми писали раніше і у якій ми збирались брати найбезпосереднішу участь, таки сталась. Попри карантини та інші недоречні пригоди. “Бібліоманія VS бібліофобія” зібрала на рингу практично усе ЧИТОМО – тобто нас, головних редакторів, Іру Батуревич та Оксану Хмельовську, а також наших улюблених дописувачів, натхненників, друзів та геть незнайомих людей, яким ми були надзвичайно раді.

Особливи гість події – майстер орігамі Діоніс із Київської школи орігамі, який погодився допомогти нам у подоланні видавничих негативів і перетворював уже друковані аркуші на прекрасні витвори паперового мистецтва.

Для чого ми проводили зустріч. До нас дійшли чутки від параноїдальних психологів-західняків про чергову епідемію. Тільки не свинячих болячок. Мова про те, що ми називаємо невихованістю, неграмотністю, відсутністю культури читання – про повну соціокультурну патологічну маргінальність, бібліофобію.

Проблема лише в тому, що ми млявенько боремося (борітесяпоборете!) із культурним лихом, а на заході ударники праці та справжні передовики медицини уже вдаються майде до хірургічних втручань і тривалого лікування нелюбові / ненависті / страху перед книгами.

Вигладядає усе це достатньо утопічно, аби не сказати маразматично. Але якщо копнути, то на тему “книжкових хвороб” вилазить ціла купа девіацій та крайнощів – від поїдання книжок, книжкової клептоманії і аж до справжніх фобій – страху перед книгою, літературним твором, його оформленням.

Чи справді усе це паранойя і в усьому “винна” жалюгідна демократичність оформлення, тривіальна асортиментність та совкові методи управління книжковою справою, що спричиняють таку відразу до читання?

Ми дуже старалися у цьому розібратися. Виявилось, що практично кожен крав, або мав бажання вкрасти книжку, інші ж хоча б раз у житті переживали один із симптомів бібліофобії (нудота, блювота, страх смерті, підвищений тиск, прискорене серцебиття тощо) перед виданням.

Тому, якщо ви – видавець, письменник, книжковий дизайнер, ілюстратор або будь-яка інша видавнича одиниця, перед тим, як замахнутися на творення книжки, подумайте, чи виникне у читачів непереборне бажання привласнити майбутнє видання чи вони будуть тікати світ за очі від нього.

Нам би не вдалося переконати Вас в існуванні цих загроз, якби не доповіді-ілюстрації. Окрему подяку висловлюємо Насті Денисенко, яка розповіла нам про бібліомана Томаса Філіпса, Ірі Ждановій за розповідь про найбільшого викрадача книжок Стівена Блумберга, Тарасу Скицькому за довідку про відомого бібліофіла-колекціонера П’єра Бере, Жені Гринь та Олексію Гавриленку за українські книжкові історії.

Дякуємо Вам усім за дописи, анкети, намальовані книжки та за все – за все – за все! Усі результати ми опублікуємо тут.

P. S. Якщо Ви пропустили нашу дискусію, не засмучуйтесь – Ви не дізналися лише про те, як правильно лікувати бібліофобію, чи існує насправді бібліоманія, про найефективніші способи отримати книжки безкоштовно, про чинники, які впливають на розвиток бібліомансько-бібліофобського збочення, не попили чай, не поїли цукерок, не долучились до анкетної вибірки, не отримали у подарунок орігамі від Діоніса із Київського клубу орігамі та не познайомилися з нами та нашими гостями. Тут можна тільки пригадати безцінні слова Островського або / та прийти на нашу наступну зустріч, яку ми обов’язково проанонсуємо на ЧИТОМО.

До речі, читомівський плакат, у який всі бажаючі вписували тільки вартісні книжки, ті, які радили почитати, до кінця ще не заповнений. Тож, у вас є пречудова можливість ввійти у русло історії і домалювати своє улюблене видавниче творіння наступного разу. А це шматочок плакату:

irkopupirko та huha.mohovynka
за фото дякуємо Жені Перуцькій, СістемЕррору та Сергію Перникозі)