uncategorized

Вміння писати файні лонгріди з красивою інфографікою високо цінується редакторами двох останніх українських глянцевих щотижневиків «Український тиждень» та «Країна». У вітчизняному книговиданні візуальні книжкові формати – книжки-картинки для дітей і дорослих, графічні романи та комікси – теж починають виходити на перший план. Усе (включно з популярністю смайлів і наліпок у соцмережах) не припиняє вказувати на те, що відбувається ренесанс візуальних виражальних засобів, єгипетські ієрогліфи знову долають фінікійський алфавіт.

Література ж розвивається «шляхом канонізації молодших жанрів». У випадку, про який я писатиму, це двічі правильно. Бо книжка Вільяма Грілла «Антарктична експедиція Шеклтона. Надзвичайна крижана пригода» якраз дещо пародійно переосмислює оті журнальні лонгріди з інфографікою, «канонізує» їх вже під книжковою обкладинкою. А правильно ще й вдруге – бо слова «молодший жанр» тут можуть стосуватися і підліткової аудиторії, на яку вона розрахована.

В обкладинці  книжки прекрасне все: від «клікабельної» назви з винесеними в заголовок рекламними повідомленнями та додаткової інформацією, «про що книжка», яку раніше ховали в анотації, до стилізованої «картушки компаса» (не даватиму посилань, гугліть), на якій кількість румбів дорівнює кількості учасників експедиції і рятувальних човнів.

Далі – ще цікавіше. Як я вже казав, манера ілюстрацій автора – іронічна, під дитячий малюнок, в техніці кольорових олівців. І в той же час – неймовірно уважна до найменших деталей, скажімо, будови судна чи елементів спорядження.

До вашої уваги – суднова роль – «портрети» всіх учасників експедиції: від капітана до останнього матроса. І навіть – всіх 99 їздових собак, яких взяли з собою, щоб запрягати в нарти.

Читайте також: Труднощі перекладу у «Землі Георгія»

Ну і ще, звісно, варто показати теоретичне креслення судна «Ендьюранс», на якому експедиція вмерзла в кригу й дрейфувала біля берегів Антарктиди. Тут вам і загальний вид, і теорія будови судна, й певні епізоди суднобудування на верфі, й навіть сокири та пили, якими пиляли сосни на рангоут тощо.

І звісно ж, розповідь про експедицію не могла обійтися без великої кількості карт. Тут вже не можна бути іронічним і приблизним, карти точні. Якщо поламається ваш GPS  в телефоні, можете визначати за ними місце судна й прокладати курс, якщо якийсь дідько занесе вас до Південної Георгії й Антарктиди.  Ці сторінки з пейзажними замальовками вже нагадують сторінки морських лоцій, які саме так описують береги всіх океанів світу.

Читайте також: Травелоги, або Як писати про подорожі

Гарно, мабуть, бути перекладачем такої книжки, яку в нас щойно перевидало харківське видавництво «Віват». Втім, навіть у підписах до малюнків, одну фактичну помилку я знайшов. На стор.56 Південну Георгію названо Північною Джорджією. Якщо Джорджію ще можна визнати як інваріант назви, хоча на українських картах та атласах таки Георгія, плутати північ і південь не варто. Видавництво має придбати перекладачеві компас, а він має навчитися його правильно, по-моряцькому наголошувати – компАс. Ота таємнича «картушка», яку я не хотів пояснювати – частина того компАса, на яку нанесено сторони світу.

Ну, і ось після всіх належних вигуків «вау!» на честь Вільяма Грілла, який є і автором, й ілюстратором цього шедевра, визнаного кращою ілюстрованою книжкою року за версією газети «Нью Йорк Таймс», я почав думати, на яку ж полицю слід цю книжку поставити. Поруч з ким. І згадав такого чудового ленінградського ще автора, який виходив і в українських перекладах – Святослава Сахарнова, який набив руку на дуже гарно ілюстрованих саме морських енциклопедіях і просто дотепних повістинах про моряків та водолазів, головним героєм яких був ботан-художник, тож вони були щедро ілюстровані рисунками автора, хоча коміксами і не вважалися.

У читанні подібних енциклопедій пройшло моє дитинство, перш ніж я став курсантом мореходного училища і читав уже не такі цікаві, але все одно ілюстровані підручники,бо з текстами про море для неофітів, або як кажуть моряки – для салаг, без картинок обійтися іноді не можна.

Спеціально пішов у дитячу бібліотеку, щоб відсканувати кілька сторінок Сахарновської «Моря. Кораблі. Капітани» в українському перекладі, видавництва «Веселка», 1983 року. Вже ніяк не коментуватиму, скажу тільки, що в тому, що хлопчики зрештою стають капітанами, зазвичай винні картинки в книжках.

• майбутнім, чинним і колишнім капітанам.

• тим, хто не любить книжок-картинок.

Читайте також: Великі відкриття Індії, малі відкриття Колумба-молодшого