Читомо > Інтерв’ю > Ірина Николин: «Суть моєї роботи — в ручній праці…»

Інтерв’ю

Ірина Николин: «Суть моєї роботи — в ручній праці…»

10.08.2012 5 Автор:

Ірина Николин (одна з учасниць виставок «Арт книга» та «Книга художника» в Музеї книги і друкарства України, випускниця Української академії друкарства) — чудовий приклад того, як художник може кайфувати від ручної роботи, освоювати незнайомі техніки і черпати натхнення з природи. З Ірою ми зустрілися, коли художниця вже от-от завершувала свій дипломний проект — авторську книгу «Лісова пісня», і могла поділитися свіженькими враженнями від процесу.

— Іро, привіт! Розкажи, будь ласка, трохи про себе (про навчання, мистецькі вподобання і т. д.)…
— Я народилася в горах, в Надвірній Франківської області, і вважаю саме це місце якимось рідним і притягальним. Це мій духовний куточок, часто туди навідуюся. Тому в мене така тяга до гір, до лісу. Це виражається і в пошуках: авторська книга «Лісова пісня» теж надихалася горами і лісом. Потім я потрапила до Нового Роздолу Львівської області, де й зараз живу. Спершу я дуже багато ліпила з пластиліну, планувала займатися скульптурою, але сталося так, що через різні художні школи і гуртки почала займатися саме ілюстрацією, графікою, і це мене дуже захопило.

В академії вирішила займатися авторською книгою, оскільки тут поєднуються моя улюблена інтролігація, тобто робота з самою формою книги, та ілюстрування. Основний стимул займатися авторською книгою був саме в інтролігації — через любов до реставрації, до самої книги — це було таким першопочатком. Працюю переважно в ілюстративній манері, тобто не у станковій графіці, а переважно, в об’єкті, щоб відчувати цю форму, архітектоніку книги. Саме це найбільше подобається і захоплює.

— Які техніки використовуєш в авторській книзі?
— Переважно зберігаю традиційну конструкцію книги і орієнтуюся на переосмислення історичної теми, як, наприклад, у «Повчанні Володимира Мономаха» — конструкція залишилася стандартною, змінилося використання шкіри, подача ілюстрацій, переважає гра деталями: застібками, капталами, шиттям.

Обожнюю шкіру і мідь, частково працюю в дереві. Зі шкірою працюю практично в будь-якій техніці: інтарсії (коли у шкіряній основі вирізають орнаменти, а на їх місце вклеюють шматочки шкіри того ж розміру, але іншого кольору, фактури. — Г. Л.), аплікації, фарбуванні, сліпому чи кольоровому тисненні. З міддю теж досить ґрунтовно навчилася працювати: перейняла від травлення в офорті…

 Шерфування (стоншення) шкіри

 Інтарсія

 Шиття каптала

— І застібки теж виготовляєш сама?
— Так, я виготовляю всі елементи в книзі від початку до кінця. Каптали, наприклад, теж шиті вручну.

В ілюстрації переважає акварель, шрифтами просто неймовірно захоплююся. Спочатку робота зі шрифтами мене страшенно дратувала, не вдавалася, але завдяки Володимиру Гавришу та Ярославу Йосиповичу Куцю я увійшла в свій ритм. Мені сподобалася, швидше, ритміка написання, врівноваженість, якийсь спокій. І захоплюють акценти, яких надають розгортам графічні, каліграфічні композиції.

 Розгорти «Повчання Володимира Мономаха дітям»

Переважно працюю зі староруськими шрифтами — це переосмислення в’язі, півуставу, скоропису — більше півуставу. Видовжую, розширюю, нахиляю літери, додаю різноманітні розчерки і стараюся все це втілювати ще й у матеріалі оправи, тобто в моїх книгах шрифти завжди присутні на оправі.

— А свої шрифти створюєш?
— Ну, це якраз розробка оцих півуставних літер. Комп’ютерних не роблю, не стає мені сили — для цього потрібно багато посидючості, а я багато з комп’ютером не працюю. Не кажу, що це принципово, просто не приваблює мене ця техніка, працюю тільки вручну. Хіба що виникає потреба…

 Каліграфічні композиції у «Лісовій пісні»

— Співпрацюєш із якимись видавництвами, твої роботи вже втілені в реальні проекти?
— Реальні проекти поки що не втілені. Зараз співпрацюю з дніпродзержинською Творчою майстернею Івана Захарця. Саме видавництво захоплює мене своєю професійністю як у практичному втіленні, так і в композиційних рішеннях. Дуже вони осмислені, невипадкові. Для них я робила оправу, котра буде втілена найближчим часом. Це оправа до друкованого видання про історію української  вишивки видавництва «Мистецтво». В майстерні займаються виготовленням авторських розкішних оправ до вже існуючих видань, і не тільки. Я ж розробляла ескіз оправи та тиснення у векторі: якими будуть композиція та виконання в матеріалі — а їхні майстри вже виконують на практиці. Я б хотіла сама, звичайно, але з Дніпродзержинськом розділяє неабияка відстань…

Нещодавно із Володимиром Гавришем завершили оформлення інтер’єру чарівної кав’ярні-книгарні «Calamarius» у Рівному. По-перше, тут представлені наші історичні реконструкції оправ XVI—XVII століть: сім книг, що відображають візантійську та готичну традиції, французький стиль «l’?ventail» (віяльний), а також копії Пересопницького Євангелія та «Конституції» Пилипа Орлика у Володиному виконанні. Другим завданням було розробити авторський дизайн меню із шкіряною оправою та оригінальною версткою сторінок. Були також створені деталі інтер’єру — підсвічники, підставки, декор.

— А як щодо ілюстрування книг для «традиційних» видавництв?
— Таких замовлень для видавництв ще не робила. Поки що орієнтуюся на ручну працю. Звичайно, є можливість співпрацювати з видавництвами, але поки що не хочеться. Трохи лякає те, що починаєш зі своєї думки, ідеї, але пізніше через видавниче опрацювання, через технічних і художніх редакторів, які переважно не розуміють, що ти хочеш сказати, все втрачається…

Поки що хочу працювати в такій вільній манері авторської книги. Суть моєї роботи — в ручній праці, саме на це орієнтуюся.

— Які арткниги вже у твоєму доробку?
Це дипломна бакалаврська робота — авторська книга в одному примірнику «Повчання Володимира Мономаха дітям» і дипломна робота — «Лісова пісня». Є кілька книг, які робилися в академії як зразки авторської оправи на реставрації: з інтролігації і вивчення історії книги. Наприклад, оця астролябія, є ще книжечка на основі готичного кодексу і безліч авторських блокнотів. Вони всі переважно розійшлися по друзях. Деякі можна знайти у Львові в галереях «Зелена канапа», «Правда, б», «От-от». Зараз планую активніше взятися за виготовлення записників, щоденників.

 Авторська книга «Астролябія»

 Арт-записники

— А скільки приблизно часу тобі потрібно для виготовлення арткниги?
— Я спершу роблю макет з «поганих» матеріалів: не дуже хорошої якості паперу, якоїсь фанери — такий собі чорновик потрібного формату. Щоб розробити ритміку розгортів, щоб знати, як воно буде дивитися в об’єкті, завжди спершу працюю з макетом. Всередині креслю, малюю, як завгодно… Потім трошки пишу. «Лісової пісні» я написала сторінок, може, з десять, бо вона дуже велика і не було змісту стільки мучитися. Це зайняло десь рік — отак кожного дня думати про цю книжку… Трохи відволікла і надихнула кримська поїздка, так само дуже сподобалась і вартісно надихнула курбасівська постановка «Лісової пісні».

 Оправа «Лісової пісні»

На саме написання «Лісової пісні» пішло приблизно два місяці: тільки на шрифт десь три тижні, на ілюстрації, може, два і на оправу — три тижні. Дуже обмежують ці терміни, доводиться робити всі етапи окремо, тому що, коли намагаєшся швидко зробити проект до захисту, треба вибирати черговість робіт. Якщо є макет, ти вже бачиш, як воно виглядає все разом. Тому, щоб розробити один загальний шрифт, щоб він не сильно відрізнявся між першим і останнім розгортом, треба спочатку сідати писати текст, потім ілюстрації, а потім вже все це зшивати і оправляти. Коли я написала шрифт і ілюстрації, на оправу залишилося тільки кілька тижнів. Хоч я цього найбільше, мабуть, чекала, а часу лишилося мало. Але все одно отримала дуже багато насолоди від інтролігації.

Сторінки «Лісової пісні» 

— А графікою трохи займаєшся?
— Графіка — це для себе, намагаюся вкласти в це якусь філософію, свої думки. Тому вона більше для себе і для друзів. В академії її переважно не розуміли, а близькі люди, відчуваючи мої душевні пориви, сприймають краще.

— Чим плануєш зайнятись далі?
— Хотілося б займатися авторською книгою і надалі. Зараз існує така тенденція, що навіть наші найкращі графіки з академії, ті, що працювали в офорті, дуже талановиті, які віддавали цьому весь свій час, закінчили академію, не знайшли роботу і були змушені йти дизайнерами. Зараз графіка не розходиться, її не купують. Тому завжди є крайній варіант іти дизайнером на фірму, малювати рекламні оголошення, але не хотілося б.

Ми з Володею Гавришем, моїм «музом», плануємо заснувати спільну справу. В нього, до речі, дуже цікава авторська книга «Думи» (її теж можна було побачити на виставці «Книга художника». — Г. Л.), там офорти, чорно-біла графіка тушшю і каліграфія — скоропис.

Ми дуже злагоджено працюємо разом. А коли люди на духовному рівні близько спілкуються, то й на практиці в роботі їм легко знайти спільну думку. Плануємо розробляти видання на зразок авторської книги, які можна друкувати, і пропонувати видавництвам. Володя буде відповідати більше за ілюстративну частину, якісь шрифтові акценти, я — за авторську оправу, конструкцію і текстові шрифти. А концепцію ми б розробляли разом.

— А які, на твою думку, перспективи таких книг, виготовлених вручну?
Зараз є кілька  видавництв, зацікавлених такою книгою. Наприклад, харківське «Mikko» дуже цікавиться рукописними шрифтами, адже вони оживляють книгу, обкладинку. Дуже тішить, що люди вже тягнуться до цього. От саме з ними хочемо працювати.

Авторська книга в Україні — явище молоде, тому перспектив безліч. Надалі планую розвиватися професійно, шукати нові нетрадиційні рішення, брати участь в українських і закордонних фестивалях арткниги.

Розмову вела Галя Листвак

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. Ольга
    10.08.2012 в 9:06 pm

    надзвичайно талановиті речі!!!!

  2. Юлія Поліщук
    10.08.2012 в 9:56 pm

    Дякую Галі за цікаве інтерв`ю зі своєю колегою! Бачила і книгу і автора “вживу”, тому читати було вдвічі приємно! Бажаю Ірині натхнення і вдачі в реалізації творчих планів!!!
    А Галі Листвак – продовжувати гадлерею портретів творців авторської книги! Чекаю на продовження!
    Поліщук Юлія

  3. 10.08.2012 в 10:01 pm

    Ця розмова надихає творити! зараз шось помалюю…ггг

  4. liljaart
    10.08.2012 в 10:56 pm

    красиво … надихає

  5. Юлія
    04.09.2012 в 3:43 pm

    Цікава розмова. Завжди важливо знати, чим займаються і як реалізують себе випускники Академії Друкарства, особливо зважаючи, що сама там навчаюсь! прикро, що творча молодь стикається із проблемою працевлаштування за “покликом душі”; та різноманітна творча праця ворушить уяву та спонукає співставляти види мистецтва! як на мене, то так і творяться шедеври! успіхів!!))

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe