Початок весни у Німеччині асоціюється з найбільшою подією літературного світу, подією, яка відома під назвою «Лейпцизький книжковий ярмарок». Це одна з найбільших та найвідоміших літературних виставок Німеччини та Європи. Кожного року сотні тисяч відвідувачів, які не уявляють своє життя без книжок, пакують свої наплічники або валізи та їдуть у це місто на сході країни. Видавці, письменники, читачі мають можливість ознайомитися з новинками літератури, останніми трендами у цій галузі, отримати бажаний автограф від улюбленого письменника.   Цього року книжковий ярмарок у Лейпцизі відбувався з 15-ого по 18-те березня. Не зважаючи на холодну погоду, сніг та транспортний колапс, зали величезного виставкового комплексу міста були переповнені. Відвідувачі намагалися добиратися на громадському транспорті, пішки, на власних машинах, створюючи при цьому кілометрові затори на засніжених дорогах. У місті панувала святкова атмосфера, реклама на великих банерах запрошувала майбутніх авторів бестселерів записатися у школу «Напиши свою книжку». На території самого виставкового центру відразу ставало зрозумілим, що ми знаходилися у Східній Німеччині: велика сіра будівля, з парковками для відвідувачів та видавництв. Ціни на вхідні білети та за парковку суттєво відрізнялися від франкфуртських. Якщо у Франкфурті вхід на чотири дні коштував від 80 євро, то у тут – 35. Книжковий ярмарок у Лейпцизі – це не просто виставка-показ нових друкованих видань від німецьких та закордонних видавництв. Кожного року організатори пропонують зустрічі з письменниками у різноманітних форматах, події для дітей, дискусії для фахівців та майстер-класи. Особливістю цього ярмарка є позиціювання письменників як серцевини літературного життя. А з письменниками потрібно спілкуватися, слухати уривки з нових книжок, ставити питання. Для цього у всіх виставкових залах були розташовані презентаційні сцени з великою кількістю крісел. Але, на відміну від Франкфурта, де досить часто можна було побачити спілкування письменника з дюжиною прихильників творчості, то тут просто не вистачало запланованих стільців і люди юрбилися біля входів у павільйони.    

Традиційно цей книжковий ярмарок супроводжується літературним фестивалем «Лейпциг читає». Відвідувачі цієї події мають можливість придбати новинки літератури, зустрітися з письменниками та ілюстраторами. Ще однією з особливостей цього ярмарка є ряд пропозицій для авторів, які не бажають співпрацювати з видавництвами та планують самі видавати свої книги. Ця видавнича модель є досить популярною в країні. А коли є попит, то з’являються і пропозиції від фірм, які допомагають письменникам-самовидавцям. Цього разу стенди для самовидавців користувалися навіть більшою популярністю, ніж стенди для блогерів. Серед стендів форуму Forum@autorenleipzig найбільш активними були Selfpublishing-Dienstleister (Book on Demand) та Спілка Самовидавців (Selfpublishing-Verband).  А коли почалася зустріч з відомою авторкою Сіссі Кандзіора, то відвідувачі стенду обліпили його щільною стіною, адже всі хотіли послухати письменницю та зрозуміти стратегію, яка привела її до успіху. Книжковий ринок втрачає читачів. Тому залишається тішитися, що самовидавці мають можливості видавати книжки, і цей сегмент ринку активно розвивається. Залишається лише вмовити книгарні на співпрацю з самовидавцями. Манга-Комік-Кон вже став традицією Лейпцизького ярмарку. Не дивлячись на мінусові температури та сніг, у залах виставкового центру ходили Гаррі Поттери, відьми та різноманітні герої коміксів. Деколи через мінімальну кількість одягу, шкіра учасників Манга-Комік-Кону набувала загрозливого синього кольору, і хотілося накинути шалик чи куртку на ту чи іншу дитину. Але це не заважало спостерігати за щасливими обличчями людей, які рік готувалися до книжкової ярмарки у Лейпцизі й нарешті мали можливість показати свої костюми, прикраси та мейкап. Повертаючись до традиційної складової будь-якої книжкової виставки – стендів з книжками  –необхідно зазначити, що національні стенди різних країн були представлені набагато скромніше, ніж це зазвичай відбувається у Франкфурті. Стенди були маленькими, досить часто лише з полицями для останніх новинок та столиками, за якими сиділи представники книжкового ринку країни. Прогулюючись між рядами, швидко ставало зрозуміло, що майже всі східноєвропейські країни мають свій стенд. Чехи, поляки, угорці. Великий стенд мав Ізраїль. Цьогорічним гостем ярмарку була Румунія. Але от представники української діаспори марно намагалися знайти національний стенд України. Адже він був просто відсутній. Натомість українські письменники з Швейцарії, Німеччини та України зустрічалися біля стенду видавництва Meridian Czernowitz – єдиної організації, яка представляла нашу країну на книжковому ярмарку у Лейпцизі.     Українці завжди знайдуть вихід зі скрутного становища. Біля стенду Мерідіану, на якому були представлені видання Агенції культурного розвитку, книжки Андрія Любки, Богдана Коломійчука, Сергія Жадана, поетична збірка Ярослави Блек та листівки з німецькими перекладами українських віршів Галини Петросаняк, німецько-українські журнали Gelblau, завжди юрмилася велика кількість відвідувачів. Німці цікавилися перекладами українських класиків та сучасних авторів, можливостями подорожей до Львова, Києва та Чернівців. Представники української громади охоче спілкувалися з гостями з України та слухали про новинки нашого книжкового ринку. Окрасою цієї виставки, на якій Україна не була представлена офіційно, була перемога у категорії найкращий переклад роману Сергія Жадана «Інтернат». Тобто навіть без офіційного стенду, ми заявили про нашу літературу і привернули увагу відвідувачів.