Читомо вдалося розпитати, які книжки варто прочитати українцям, у віце-прем’єр-міністра України, кандидата історичних наук Олександра Сича. Отже – десяток книжок про російський колоніалізм, європейську інтеграцію України, політику й мораль і не тільки. Які, якщо й не зроблять із вас віце-прем’єрів, то, принаймні, допоможуть зорієнтуватися у сучасних геополітичних процесах в Україні та світі.
1. Ева М. Томпсон «Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм»
Авторка – американський професор, полька, уродженка м. Каунас (Литва), освіту здобула у Варшавському університеті й університеті Вандербільт (США). Її дослідження цінне тим, що вона на основі російської літератури здійснює аналіз російського колоніалізму. Адже звичними є книги з аналізом європейського колоніалізму, але рідкістю – російського. Багато цікавих думок є й про Україну. Одна із них – ніхто, окрім самих українців, не напише власну історію й не зламає стереотип її сприйняття через кремлівську точку зору.
2. Николай Михальченко
«Украинская региональная цивилизация: прошлое, настоящее, будущее»
Автор – член-кореспондент НАН України. З його слів – писав книгу спеціально російською, аби відправити в усі наукові бібліотеки СНД й щоби з її змістом там могли ознайомитися. Сам зміст – жорстка й аргументована праця про те, що російське населення генетично майже не має в собі слов’янського складника, натомість є мішаниною угро-фінського та монголо-татарського. Звідси – й азійський політичний устрій Росії. Характерна цитата: «Какой бы тип демократии не создавался, все равно это будет царизм (с «добрым» или злым царем)».
3. Елен Блан «Родом із КГБ. Система Путіна»
Авторка – відома французька славістка і політолог. Одна з головних тез книги – розпад СССР здійснювався керовано КГБ, який, на відміну від решти совєтського суспільства, володів істинною інформацією про плачевний стан держав. З метою збереження ядра російської імперії, її провінції отримали можливість відійти в самостійне державне плавання. Очевидно, що модернізувавшись, імперія постарається знову зібрати колись втрачені землі.
4. Сюзен Мендус «Політика та мораль»
Цікава книга про різні системи цінностей політичної й неполітичної сфер життя й про те, в які моральні перипетії може втрапити політик, який розривається між намаганням добитися результатів, одночасно сповідуючи систему цінностей неполітичної сфери. Характерна цитата: «…Примирити всі цінності неможливо, ми точно втратимо якусь їх частину при виборі одного зі світів: коли людина обирає життя у релігійній покірності, вона втрачає можливість розвинути чесноти політичного життя і навпаки. Тобто, немає єдиноправильного способу життя».
5. «Адаптація України до переходу світ-системи від одно- до багатополюсності»
Це – аналітична доповідь Інстититу політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. Головна її теза – через 15-25 років домінування США у світі закінчиться. На зміну йому прийде спочатку двополюсний світ «США-Китай», а потім багатополюсний, різні теоретичні моделі якого прораховуються в книзі. Де в такому разі бути Україні? Автори доказують (ще в 2012 р.), що альтернативи європейській інтеграції вона не має й що немає сенсу їй і далі хилитися до культурно, економічно й науково-технологічно відсталої та стрімко деградуючої Росії.
6. Юрій Щербак – дилогія «Час смертохристів» і «Час великої гри»
Дає розуміння того, якою може стати Украіна, якщо не змінити правила політичної гри, пік демонстрації яких припав на період правління Януковича і які ще остаточно не демонтовані.
Наступні три дають розуміння історичної генези Східної Європи та України у її контексті.
7. Ларі Вулф «Винайдення Східної Європи»
8. Тімоті Снайдер «Перетворення націй»
9. Роман Шпорлюк «Формування модерних націй: Украіна-Росія-Польща»
І на завершення – книжка, яку читаю зараз.
10. Олександр Зайцев «Український інтегральний націоналізм»
Окреслює європейський та український історичний контекст становлення українського націоналізму.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Iншi записи по цiй тематицi:
На жаль, монографія Томпсон – елементарно непрофесійна, сповнена перебріхувань (це я кажу як філолог). На жаль, роман Щербака – недолуга графоманія (це я кажу як критик і просто читач). Шкода, що для віце-прем’єра це не очевидно.