Дискусія

Книжкові блогерки — Катерина Толокольнікова та Ксеня Різник розповіли про свій досвід книжкового блогінгу в рамках дискусії «Книжковий блог: як цікаво писати про книжки», що відбулася на цьогорічному Книжковому Арсеналі. Їхні поради стануть корисними усім зацікавленим у цій справі. Читомо уважно все записало і склало для вас зручний гайд про те, як цікаво писати про книжки.

Катерина Толокольнікова — журналістка, авторка блогу «What are you reading?». Опитує людей на вулиці, в метро, у книгарнях про те, що вони читають, фотографує їх. Ксеня Різник — авторка двох книжкових блогів: Yakaboo та «Етажерки». Вже десять років пише про книжки.
.

Люди люблять дізнаватися про людей

У блозі Yakaboo найбільшу віддачу отримує рубрика #ПроЧитання. Це набір більш-менш стандартних питань, на які відповідає щоразу нова особистість. У «Нью-Йоркері» є аналогічна рубрика, де на запитання відповідають відомі письменники. Це дозволяє читачеві побачити письменників як живих людей.

В «Етажерці» найбільшу популярність мають матеріали про книжкові фестивалі — тобто про те, що на них купують пересічні відвідувачі, і що вони читають.

У «What are you reading?» люди — не тільки центр дописів, але й механізм їх поширення. Кожен матеріал Каті — про людину, яка читає десь, нерідко — у книгарні чи кав’ярні. Вона зазвичай бере контакти й свого героя, і закладу, де відбулася їхня зустріч — адже їм потім цікаво почитати матеріал про себе і поділитися ним у соцмережах із друзями чи фоловерами.

Читайте також: Букт’юбінг про букшопінг і читання щоп’ятниці
.

Читачі — у соцмережах

Кожному авторові хочеться, щоб його працю бачили, читали, і лайкали. Велика частка читачів блогів Ксені приходить з соцмереж — звісно, в основному з Facebook. Також останнім часом популярнішим стає Instagram. Через красиві картинки та короткі тексти йде шлях до об’ємніших матеріалів на основній платформі. Але є й блогери, чий основний канал — Instagram, останнім часом таких більшає. Є і ті, хто постить в основному у Facebook, а хтось — зокрема, Катя — дублює пости з блогу у соцмережі повністю. Хоча основний її майданчик — blogspot, та вона помітила, що у FB читачів більше. До того ж, ділитися постами й тегати сторінки у рамках Facebook зручніше, ніж перепощувати лінками з інших платформ.

.

Пост без картинки — «гроші на вітер»

Візуальний елемент зараз відіграє велику роль. Для Каті фото читача — навіть не 50%, а більше від змісту матеріалу у її блозі. Блоги з аналогічною тематикою — наприклад, «Подземное киевское чтение» або «Underground New York Public Library» — також великою мірою покладаються на зображення.

А Ксеня потребу в оригінальному візуальному контенті на Yakaboo задовільняє за допомогою колажів, мокапів та власних фото у стилістиці bookstagrsam’у. Колаж — зручний вихід з ситуації, коли не хочеться подавати ординарне, знайдене через Google фото письменника, і водночас нічого більш влучного під рукою нема.

 Читайте також: Найкращі лекції від TEDx про літературу, книжки й читання

.

Про пошуки стилю

Ксеня розповідає: «Коли в тебе є свій майданчик — розумієш, що можеш писати, як хочеш. Спочатку в мене були смішні дописи — із суржиком, з помилками — я себе відпускала. Потім зрозуміла, що текст треба робити більш придатним для людей, але намагаюся залишати «атсєбятіну». Блог має створити ефект розмови з автором, тому я завжди намагаюся залишати свої емоції. Для блогу Yakaboo стиль, звісно, стриманіший, адже там я говорю від імені редакції».

А у Каті стиль за півтора року існування її блогу майже не змінився: «У принципі, я вибрала свій формат, і від нього не відступалася. Хоча спокуса була — скажімо, якось раз в Одесі підійшла до двох дідусів, які щось продавали. І один з них почав мені у такій чисто одеській манері відповідати питаннями на питання. Хотілося подати це як діалог у пості, але все-таки вирішила дотриматися формату монологу.

«Можна було б вигадувати й інші формати, але для мене важливо вказувати професію і вік людини — адже цікаво, коли інженер читає, скажімо, езотерику чи фантастику. Або навпаки — кухар про кухню».
.

Кого з бук-блогерів читати?

Ксеня має свій список на цю тему, але так було не завжди: «Коли я починала, мені здається, українських книжкових блогерів фактично не було. Я усе робила навпомацки, читала, кого могла, англійською, російською. За останні ж п’ять років назбиралося багато блогерів, утворилася окрема ніша — український booktube. Сьогодні це міцна тусня, де є що дивитися».

Катя ж читає різні українські блоги. Звертає увагу на те, що часто хтось заводить свій блог, але з часом на нього забиває — і дарма. Адже хоча блоги не можна вважати повноцінною критикою, та з часом вони стають серйознішими, і відгуки там можуть стати цікавішими за рецензії у медіа.

Читайте також: BookTube по-українськи: 6 книжкових відеоблогерів
.

Книгарня теж може мати свій блог!

Чотири роки тому про таке годі було б й мріяти, але сьогодні книгарні та видавництва надають блогерам книжки для оглядів. Але зараз і самі книгарні можуть вести власні блоги, і це не так вже й складно. Скажімо, для репортажного блогу було б достатньо простого смартфона і п’яти хвилин вільного часу продавця. Можна запитувати відвідувачів про їхні книжкові вподобання. А ще ж є постійні відвідувачі й люди, що приходять у книгарню просто почитати — цікаво було б запитати їх, чому саме вони надають перевагу цій книгарні. Комунікація з клієнтом може бути цікавою і взаємовигідною — ви навіть не уявляєте, як людині може бути приємно, що про неї написали.

Ще одна порада книгарням — співпрацювати з уже наявними блогерами. Вони, звісно, не професійні критики, але їхній людський погляд на літературу підкуповує читача — див. пункт 1.

Зображення: ronaldslabbers.com